Особливості біології зареєстрованих видів

Однією з багаточислених груп павукоподібних є водяні кліщі з ряду кліщі – Acarina. Одним з найпоширеніших представників цього ряду є Кліщ географічний (Hydrachna geographica), що населяє різноманітні водойми. (рис. А. 3.). Живе у заростях підводних рослин, плаваючи серед них або повзаючи по стеблу і дну. Привертає увагу своїм яскравим забарвленням – найчастіше червоним. Довжина тіла деяких з них перевищує 2 мм. Тіло не членисте, більш-менш округле, несе чотири пари шестичленникових ніжок, які закінчуються двома кігтиками. [3]. Ротові органи перетворені на орган, пристосований до висисання. За способом живлення майже всі водні кліщі – хижаки, нападають на дрібних рачків і личинок комах. Кліщів не їдять риби і хижі комахи. Доставка цветов в Озерах Служба доставки среди цветов.

Копуляція починається навесні. Самки відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок і різні предмети. (рис. А. 4.). Шестинога личинка, що формується в яйці, незабаром змінює вільний спосіб життя на паразитичний. Німфа вдруге заляльковується , а з лялечки розвивається дорослий кліщ.

У прісних водоймах живе чимало представників з типу молюски (Mollusca) та двох його класів: пластинчастозябрових, або двостулкових (Bivalvia) та черевоногих (Gastropoda).

З двостулкових молюсків у прісних водоймах найчастіше зустрічаються різні види жабурниць, або беззубок і перлівниць. Однією з найбільш поширених беззубок є Беззубка звичайна (Anodonta cygnea). (рис. А. 12.). Довжина її черепашки досягає 20 см. [11].

Черепашка беззубки складається з двох дуже здутих стулок, які захищають ніжне м'яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні між собою за допомогою замкової зв'язки; протилежний бік називається черевним. На зовнішній поверхні черепашки помітно дещо підвищену частину – це найбільш стара її частина або верхівка. Тупий округлий край черепашки – її передній кінець; задній кінець – більш загострений, видовжений.

Верхній роговий шар черепашки має буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.[14].

Беззубки роздільностатеві. Восени самці через вивідний сифон викидають у воду сперматозоїди, а звідти через ввідний сифон – в тіло самки, на її зябра. У цей самий період самка з отворів яйцеводів відкладає зрілі яйця ( кількість їх досягає 400000 ), які потрапляють на зябра, де й відбувається їх запліднення. При цьому зябра, переповнені яйцями і зародками, що в них розвиваються. Зародки не схожі на дорослу беззубку. Черепашка її трикутна, нижні краї її мають гострі зубці, а від маленької ноги відходить нитка бісусу. Дозріваючи, глоходії виходять з зябрової порожнини самки і викидаються струменем води через вивідний сифон назовні. Часто глоходії приклеюються до шкіри риби і встромляються в неї зубцями черепашки. Тут вони вкриваються епітелієм і живуть кілька тижнів як паразити, а потім залишають свого хазяїна і опускаються но дно водойм у вигляді маленьких сформованих беззубок, здатних до самостійного життя.

Шарівки (рід Sphaerium) з родини Sphaeriіdae. Це невеликі, майже круглі двостулкові молюски. Черепашка жовто-бурого або жовтуватого кольору. Найчастіше зустрічається Шарівка рогова (Sphaerium corneum) з тонкостінною черепашкою, яка має дуже здуту верхівку, розташовану посередині. (рис. А. 13.). Довжина її досягає 1,5 см, ширина – 1,1 см. [10].

Найбільший і найпоширеніший з легеневих молюсків – Ставковик звичайний, або озерний (Limnaea stagnalis). Висота черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина – 3,2 мм. Баштоподібна черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.

Дихає ставковик атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним краєм мантії. Повітря втягується у велику легеневу щілину, стінки якої утворені мантією, пронизаною густою сіткою кровоносних судин. У добре прогрітій воді при 18 – 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох годин.[6].

Живиться ставковик рослинною їжею: листям і стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган, розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Іноді вони поїдають крім рослин і дрібних тварин, риб'ячу ікру та ін. Ставковик гермафродит. Відкладає яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року, починаючи з ранньої весни. Кладка має вигляд прозорої драглистої ковбаски, 45 – 55 мм завдовжки і 7 – 8 мм завширки. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку. В кінці першого року життя звичайний ставковик стає статевозрілим.[18].

Подібні статті

Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини (Прикарпаття) та перспективи їх використання
Актуальність роботи. На сьогоднішній день надзвичайно важливим завданням постає збереження та вивчення біологічної різноманітності на нашій планеті. Проблема збереження біологічної різноманітності як одного із стратегічних завдань людства висвітлен ...

Характеристика електричної активності гіпокампу щурів на фоні довготривалого зооконфліктного стресу
З метою розкриття основних анатомо-фізіологічних особливостей гіпокампу та його ролі у підтриманні гомеостазу організму було досліджено та проаналізовано основні літературні джерела. В ході проведеного аналізу було встановлено, що гіп ...