Розселення й чисельність найдавнішого людства

Перший із цих моментів відбиває взаємодія суспільства із природним середовищем, характер цієї взаємодії і його вдосконалення силами самого суспільства - інакше кажучи, якийсь рівень пізнання природи й географічного середовища й підпорядкування їхнім потребам суспільства, зворотний вплив на суспільство географічного середовища, особливо в її екстремальних формах. Другий момент є найважливішою демографічною характеристикою, що акумулює фундаментальні біологічні й соціально-економічні параметри. В 30-е роки в наших географічної, археологічної, і економічної науках приділялася величезна увага проблемі людини як продуктивної сили й демографічні підходи займали значне місце при розгляді й рішенні цієї проблеми. Історичний матеріалізм ставить в основу вивчення продуктивних сил; людина - частина продуктивних сил будь-якого суспільства, і чисельність людей входить у характеристику продуктивних сил як компонент, що маркірує, якщо можна так виразитися, обсяг продуктивних сил, якими розташовувало будь-яке древнє суспільство.

Як ні великі досягнення в палеогеографічній реконструкції подій четвертинної історії, наші конкретні знання недостатні, щоб, користуючись цими реконструкціями, детально відновити характер розселення людських колективів в епоху палеоліту, особливо на його ранніх стадіях. Обмежимося тому лише деякими загальними міркуваннями.

Можна, очевидно, з достатньою визначеністю затверджувати, що райони високогір'їв не були заселені в нижньому палеоліті; всі знахідки кісткових залишків австралопітеків і пітекантропів зосереджені в передгір'ях на помірній висоті над рівнем моря. Тільки в середньому палеоліті, високогір'я було освоєно людськими популяціями, чому є прямі докази у вигляді стоянок, відкритих на висоті понад 2000 м над рівнем моря. Треба думати, що густі ліси тропічного пояса також не були доступні людині як регулярне місце перебування при слабкій технічній озброєності в час нижнього палеоліту і були освоєні пізніше. У центральних районах великих пустель субтропічного пояса, наприклад у пустелі Гобі, існують багатокілометрові ділянки, у межах яких не відкрито ніяких пам'ятників навіть при самій ретельній розвідці. Відсутність води повністю виключало такі ділянки не тільки із границь древнього розселення, але й з можливого району полювання.

Все це змушує думати, що нерівномірність розселення із самого початку людської історії була його істотною характеристикою: ареал найдавнішого людства в палеолітичний час не був суцільним, він був, як прийнято говорити в біогеографії, мереживним.

Питання про прабатьківщину людства, про місце, де відбулося виділення людини із тваринного миру, дотепер, незважаючи на достаток присвячених йому робіт, далеке від свого рішення. Величезна кількість палеолітичних пам'ятників, у тому числі й архаїчному вигляді, виявлених на території Монголії в останні роки, знову змусило дослідників звернути свої погляди на Центральну Азію. Не менше число знахідок на Африканському континенті, що ілюструють ранні етапи антропогенезу, приковує увага вчених археологів до Африки, і саме її багато хто з них уважають прабатьківщиною людства. Однак не можна забувати, що Сиваликські пагорби, крім винятково багатої третинної й фауни, дали кісткові залишки більше древніх, чим австралопітеки, форм - тих форм людиноподібних мавп, які коштують у початку людському родоводу й безпосередньо (і морфологічно, і хронологічно) передували австралопітекам. Гіпотеза південноазіатської прабатьківщини людства завдяки цим знахідкам також знаходить прихильників. Але при всій важливості досліджень і дискусійних обговорень проблеми прабатьківщини людства до розглянутої теми про найдавніше розселення людства вона має лише непряме відношення. Істотно лише те, що всі передбачувані області прабатьківщини розташовуються в тропічному поясі або субтропічних зонах, що примикають до нього. Очевидно, це єдиний пояс, що був освоєний людиною в нижньому палеоліті, але освоєний крім районів високогір'їв, безводних просторів, тропічних лісів і т.д.

Подібні статті

Флора і рослинність урочища Пагур
Людину оточує справжній зелений океан різноманітних рослин, який є важливою, невід’ємною складовою частиною біосфери Землі. Він відіграє незамінну роль у житті як людини, так і всієї природи. Без перебільшення можна сказати, що без зелених росл ...

Розвиток кісткової тканини в онтогенезі безхвостих земноводних
За будовою та функціональним значенням кісткова тканина є унікальним різновидом сполучної тканини. Вона містить велику кількість мінеральних солей, серед яких найбільше сполук кальцію у вигляді гідроксиапатитів (Са10(РО4)6)(ОН)2 та фосфат ...