Рекордисти з швидкості і повільності пересування

Зі швидкістю 75-80 км/год може бігти на незначній дистанції лев. Для такого, великого звіра - це велика швидкість. З інших хижаків добрим бігуном є каракал - середньої величини тварина, схожа на рись. Це мешканець пустель і напівпустель (Африка, Аравія, Мала і Середня Азія, Передня Індія). На коротких дистанціях він легко доганяє дрібних антилоп і зайців, які біжать зі швидкістю 70 км/год. Тому раніше в Індії каракал дресирували для полювання на цих тварин. Тепер каракал рідкісна тварина і занесений в Червону книгу.

З копитних спринтером є вилоріг - мешканець прерій Канади і західних штатів США. Він найпрудкіший з американських ссавців, біжить зі швидкістю 65 км/год, але на дистанції, не довшій за 5-6 км.

Монгольський дзерен - це вже справжній марафонець. Зі швидкістю 60-65 км/год він без напруження пробігає дистанцію в 15 км, а на короткому відрізку.

Кулан

Може бігти набагато швидше (за деякими даними до 80 км/год). Зустрічається він - на півдні Тувінської області, на південному сході Алтаю і в Східному Забайкаллі.

З африканських газелей з великою швидкістю біжить газель Томсона - до 80 км/год. Не поступається їй антилопа сайгак, яка на рівних поверхнях біжить інохіддю з такою самою швидкістю. Але цей вид алюру має недоліки: тварини не можуть перестрибувати навіть через незначні перешкоди, наприклад неширокий рівчак.

Одним із найшвидкісних копитних є кулан - особливий вид дикого примітивного коня, а не азіатський дикий осел, як іноді його неправильно називають, хоч деякі ознаки і наближають його до ослів: досить крупна голова, довгі вуха (але коротші за ослині), короткий хвіст з китицею на кінці.

Прирученню кулан не піддається. Він був майже повністю винищений. Цих волелюбних тварин нещадно вбивали заради наче б то цілющого жиру. Декілька десятків їх було взято в нас. під сувору охорону, і сьогодні у Радянському Союзі є 1,5 тис. куланів. З них більшість живе у заповіднику Бадхиз (Туркменія). На острові Бар-сакельмес (в Аральському морі) є табун з 120 тварин.

Навіть зовнішній вигляд кулана свідчить про швидкість, з якою він може рухатися: стрункий, з довгими ногами і невеликою масою - 120-150 кг. На коротких дистанціях і на відповідному грунті (такирах) він може розвивати швидкість значно більше 70 км/год, а з меншою швидкістю бігати без напруження протягом тривалого часу. Це дуже витривалі тварини. Навіть 7-10-денне куленя може бігати декілька кілометрів зі швидкістю до 40 км/год. Кулан залишає далеко за собою мисливців на найшвидкіших конях.

Одним із способів пересування деяких чотириногих тварин є стрибки у довжину і висоту. Зрозуміло, що і в цьому способі переміщення є рекордисти. У стрибках у довжину особливо відзначаються кенгуру, зокрема великий сірий та великий рудий. Хоча передні кінцівки цих тварин розвинені настільки, що вони можуть на них спиратися, коли пасуться, однак стрибки на задніх кінцівках - основний спосіб їх пересування. У цих велетенських тварин на довгих і вузьких задніх кінцівках з міцними кігтями надзвичайно розвинута мускулатура, що дає їм можливість здійснювати неймовірної довжини стрибки. Іноді вони можуть стрибати на 12 м у довжину, розвиваючи при цьому швидкість до 50 км/год, але не на довгий час. Деревні кенгуру можуть стрибати на 15-18 м, але не в довжину, а зверху вниз, з однієї гілки на другу.

Стрибати у довжину доводиться і деяким добрим бігунам - хижакам і копитним. Так, відомий "спринтер" вилоріг під час бігу може робити стрибок до 6 м завдовжки, та ще чорноп'ята антилопа - понад 10 м (вона посідає друге місце після кенгуру). Довгі стрибки роблять усі представники родини кошачих, зокрема великі - рись, леопард, тигр, лев, гепард стрибають на значну відстань (гепард до 9 м).

Подібні статті

Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
Бобові — дуже велика родина, що об'єднує 650 родів і до 18 000 видів, широко розповсюджених по всій суші земної кулі. Представники двох інших підродин мімозових і цезальпінієвих - значно поступаються підродині бобових за широтою свого розповсюд ...

Учення В.І. Вернадського про ноосферу
Ноосфера ("мисляча оболонка", сфера розуму) – вища стадія розвитку біосфери. Це сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначаючим чинником розвитку. Чому виникло поняття & ...