Специфіка системного методу дослідження

- Елементами часто називають найменші одиниці системи, хоча в принципі будь-яку частину можна розглядати як елемент, якщо відволіктися від їхнього розміру. Як типовий приклад можна привести людський організм, що складається з нервової, дихальної, травної й іншої підсистем, часто називаних просто системами. У свою чергу підсистеми містять у своєму складі певні органи, які складаються із тканин, а тканини - із клітин, а клітини - з молекул. Багато живих і соціальних систем побудовані по такому ж ієрархічному принципі, де кожний рівень організації, маючи відому автономність, у той же час підлеглий попередній, більше високому рівню. Такий тісний взаємозв'язок, взаємодія між різними компонентами забезпечують системі як цілісному, єдиному утворенню найкращі умови для існування й розвитку.

Структурою системи називають сукупність тих специфічних взаємозв'язків і взаємодій, завдяки яким виникають нові цілісні властивості, властивій тільки системі й відсутні в окремих її компонентів. У західній літературі такі властивості називають емерджентними, що виникають у результаті взаємодії й властиві тільки системам. Залежно від конкретного характеру взаємодії між компонентами ми розрізняємо різні типи систем: електромагнітні, атомні, ядерні, хімічні, біологічні й соціальні. У рамках цих типів можна у свою чергу розглядати окремі види систем. У принципі до кожного окремого об'єкта можна підійти із системної точки зору, оскільки він являє собою певне цілісне утворення, здатне до самостійного існування. Так, наприклад, молекула води, утворена із двох атомів водню й одного атома кисню, являє собою систему, компоненти якої взаємозалежні силами електромагнітної взаємодії. Весь навколишній нас мир, його предмети, явища й процеси виявляються сукупністю найрізноманітніших по конкретній природі й рівню організації систем. Кожна система в цьому світі взаємодіє з іншими системами.

Для більше ретельного дослідження звичайно виділяють ті системи, з якими дана система взаємодіє безпосередньо і які називають оточенням або зовнішнім середовищем системи. Всі реальні системи в природі й суспільстві є, як ми вже знаємо, відкритими й, отже, взаємодіючими з оточенням шляхом обміну речовиною, енергією й інформацією. Уявлення про закритий, або ізольованої, системі є далеко, що йде абстракцією, і тому що не відбиває адекватно реальність, оскільки ніяка реальна система не може бути ізольована від впливу інших систем, що становлять її оточення. У неорганічній природі відкриті системи можуть обмінюватися з оточенням або речовиною, як це відбувається в хімічних реакціях, або енергією, коли система поглинає свіжу енергію з оточення й розсіює в ній «відпрацьовану» енергію у вигляді тепла. У живій природі системи обмінюються з оточенням, крім речовини й енергії, також і інформацією, за допомогою якої відбувається керування, а також передача спадкоємних ознак від організмів до їхніх нащадків. Особливе значення обмін інформацією здобуває в соціально-економічних і культурно-гуманітарних системах, де він є основою для всієї комунікативної діяльності людей.

Класифікація систем може вироблятися по самих різних підставах розподілу. Насамперед, всі системи можна розділити на матеріальні й ідеальні, або концептуальні. До матеріальних систем ставиться переважна більшість систем неорганічного, органічного й соціального характеру. Всі матеріальні системи у свою чергу можуть бути розділені на основні класи відповідно до тій формі руху матерії, що вони представляють. У зв'язку із цим звичайно розрізняють гравітаційні, фізичні, хімічні, біологічні, геологічні, екологічні й соціальні системи. Серед матеріальних систем виділяють також штучні, спеціально створені суспільством, технічні й технологічні системи, що служать для виробництва матеріальних благ.

Всі ці системи називаються матеріальними тому, що їхній зміст і властивості не залежать від суб'єкта, що пізнає, що може усе глибше, повніше й точніше пізнавати їхні властивості й закономірності в створювані їм концептуальних системах. Останні називаються ідеальними тому, що являють собою відбиття матеріальних, що об'єктивно існують у природі й суспільстві систем.

Найбільш типовим прикладом концептуальної системи є наукова теорія, що виражає за допомогою своїх понять, узагальнень і законів об'єктивні, реальні зв'язки й відносини, що існують у конкретних природних і соціальних системах. Системний характер наукової теорії виражається в самій її побудові, коли окремі її поняття й судження не просто перераховуються як потрапило, а поєднуються в рамках певної цілісної структури. У цих цілях звичайно виділяються трохи основних, або первісних, понять, на основі яких за правилами логіки визначаються інші - похідні, або вторинні, поняття. Аналогічно цьому серед всіх суджень теорії вибираються деякі вихідні, або основні, судження, які в математичних теоріях називаються аксіомами, а в природничо-наукових - законами або принципами. Так, наприклад, у класичній механіці такими основними судженнями є три основних закони механіки, у спеціальній теорії відносності - принципи сталості швидкості світла й відносності. У надомних теоріях фізики відповідні закони часто виражаються за допомогою систем рівнянь, як це здійснено англійським фізиком Д.К. Максвеллом (18311879) у його теорії електромагнетизму. У біологічних і соціальних теоріях звичайно обмежуються словесними формулюваннями законів. На прикладі еволюційної теорії Ч. Дарвіна ми бачили, що її основний зміст можна виразити за допомогою трьох основних принципів або навіть єдиного принципу природного добору.

Подібні статті

Основи фізіології харчування
Харчування - фізична потреба людини. їжа є вихідним матеріалом для побудови і відновлення кожної клітини організму людини. Підраховано, що за своє життя людина споживає в середньому близько 1,3 т білків, 12,5 т вуглеводів і 75 т води. За в ...

Геном людини
XX століття стало століттям найбільших відкриттів у всіх областях природознавства, століттям науково-технічної революції, яка змінила і вигляд Землі, і вигляд її мешканців. Можливо, однієї з основних галузей знання, які будуть визначати ви ...