Статеві відмінності
Статеві відмінності (диморфізм) найкраще виражені в будові таза. Головні з них можна звести до такого:
1) жіночий таз, як правило, ширший і нижчий, ніж чоловічий; крила клубових кісток у жінок розвернуті в сторони, а в чоловіків поставлені більш вертикально, внаслідок чого найбільша відстань між гребенями клубових кісток у жінок (28—29 см) більша, ніж у чоловіків (25 — 27см);
2) крижова кістка в чоловіків вужча й довша, ніж у жінок;
3) підлобковий кут у чоловіків, як правило, гострий (70—75°), а в жінок — прямий або й більший (90 - 100°).
4) форма входу в таз у жінок округла чи овальна, а в чоловіків нагадує обрис “карточного серця”;
5) форма порожнини малого таза в жінок близька до циліндричної, а в чоловіків нагадує лійку або конус вершиною донизу.
Таблиця Статеві відмінності в будові черепа (за В.П. Алексєєвим та Г.Ф. Дебецом)
|
Ознаки |
Чоловік |
Жінка |
|
Розміри |
Великі |
Малі (особливо лицевого скелета |
|
Розвиток рельєфу (місця прикріплення м’язів, надбрівні дуги, надперенісся) |
Значний |
Слабо виражений |
|
Соскоподібний відросток |
Широкий, довгий (до 2 см і більше) |
Вузький, короткий, як правило, до 2 см |
|
Лобові й тім'яні кістки |
Слабо виражені |
Добре виражені |
|
Лоб |
Похилий |
Прямий |
|
Лобово-носовий кут |
Добре виражений у зв'язку із сильним розвитком лобового рельєфу |
Плавний перехід від носового відростка лобової кістки до но- сових кісток |
|
Орбіти |
Овальні або прямо кутні форми, видов- жені в горизонталь ній площині, верхні краї товсті, округлі |
Високі, округлі, верхні краї тонкі й загострені |
|
Щелепа |
Велика й масивна, кут гілки близький до прямого |
Мала, рельєф вира- жений слабо, кут гід- ки “розгорнутий” |
|
Зуби |
Великих розмірів, корені довгі й ши- рокі |
Малих розмірів, корені коротші й вужчі |
Статеві відмінності в морфології довгих трубчастих кісток виявляються в розмірах й розвитку рельєфу: чоловічі кістки довші, масивніші й важчі, ніж жіночі, м'язовий рельєф на них розвинутий значно сильніше. Найліпше статевий диморфізм спостерігається в будові стегнових кісток.
Необхідно пам'ятати, що в дитячому та юнацькому віці статевий диморфізм у будові скелета має характер слабо виражених тенденцій.
Кістки посткраніального скелета вивчає спеціальний розділ палеоантропології — остеометрія. Одним із найважливіших напрямів остеометричних досліджень е визначення довжини тіла (зросту) людей віддалених історичних епох на підставі розмірів довгих трубчастих кісток. Для цього беруться такі виміри:
Стегнова кістка
1. Найбільша довжина стегнової кістки — відстань між найвищою точкою головки й найнижчою точкою медіального відростка (тут і далі нумерація ознак подається за Р. Мартіном).
2. Загальна довжина стегнової кістки у природному ста ні — відстань від найвищої точки головки стегнової кістки до площини, яка проходить через найнижчі точки відростків нижнього епіфізу.
Великогомілкова кістка
1, Загальна довжина великогомілкової кістки — відстань між найнижчою точкою присередньої кісточки та найвищою точкою бічної суглобової поверхні верхнього епіфізу.
1а. Найбільша довжина великогомілкової кістки — відстань між найнижчою точкою присередньої кісточки та найвищою точкою горбистості верхнього епіфізу.
Плечова кістка
1. Найбільша довжина плечової кістки — відстань між найвищою точкою головки й найнижчою точкою блокоподібної суглобової поверхні.
Подібні статті
Зниження харчової цінності нутрієнтів під час зберігання і перероблення
Харчування – фізична потреба людини. Їжа є вихідним
матеріалом для побудови і відновлення кожної клітини організму людини.
Підраховано, що за своє життя людина споживає в середньому близько 1,3 т
білків, 12,5 т вуглеводів і 75 т води. За в ...
Сигові риби
Сиги вод СНД
відносяться до двох видів: ряпушки і власне сиги, кожен з безліччю форм. По
екології всіх сигів підрозділяють на прохідних, озерно-річкових і озерних.
Перші нагулюються в морі або в озері, звідки йдуть на нерест високо вгору п ...