Рухомість бактерій
Рухомість бактерій пов’язана з наявністю джгутиків. Тип джгути кування є систематико – діагностичною ознакою і генетично запрограмований. Кількість і локалізація джгутиків, їх розміри – характерні визначеному виду.
В залежності від розташування джгутиків рухливі бактерії поділяють на наступні групи: а) монотрихи – мають один джгутик на кінці
б) амфітрити – мають два полярно розташований джгутики
в) лофотрихи – мають пучок джгутиків на одному кінці
г) амфілофотрихи – мають два пучки полярно розташованих джгутиків
д) перитрихи – мають хаотично розташовані джгутики по всій поверхні клітини
Швидкість руху бактерії залежить від кількості та характеру розташування джгутиків, від віку і факторів зовнішнього середовища.
Джгутик має вигляд спіральної нитки товщиною 10-20 нм і довжиною до 10 мкм, їх хімічна природа – білок флагелін. Рухомість бактерій визначають методами «висячої» і «роздавленої» краплин. Бактерії рухаються хаотично зі швидкістю до 100 мкм/сек , але здатні до таксисів – спрямованих рухів. Відомі хемо- , аеро- , фототаксис, вони залежать від концентрації хімічних речовин, кисню, ступені освітлення відповідно.
На поверхні клітинної стінки деяких мікроорганізмів без джгутиків розміщуються або фімбрії, або пілі – довгі, прямі нитки діаметром 5 нм, довжиною 12 мкм. Їх кількість коливається і може досягати декількох тисяч. Вони бувають загального типу для прикріплення і «статевого» в процесі кон’юктації. Хімічна природа цих структур – білок пілін. Фімбрії також мають вигляд довгих тонких прямих ниток, а їх хімічна природа – вуглеводозв’язувальні білки лектини.
Подібні статті
Іонні механізми потенціалу дії. Методи фіксації
Всі процеси життєдіяльності організмів супроводжуються появою в клітинах
і тканинах електрорушійних сил. Електричні явища відіграють велику роль у
найважливіших фізіологічних процесах: збудженні клітин і проведенні збудження
по клітинам.
...
Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський
палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про
вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський
повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників
неол ...