Біологія двостулкових молюсків

Двостулкові (Bіvalvіa L, синоніми: Bіvalva, Lamellіbranсhіa, рelecurоda) -- клас молюсків, найбільш характерні особливості яких - наявність черепашки з двох стулок, розташованих з боків тіла, що з’єднані еластичною зв’язною пігменцією, а також практично повна редукція голови і всіх пов’язаних з нею утворень. Отож, двостулкові молюски мають білатеральну симетрію тіла. Стулки закриваються при скороченні м’язів-замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівномірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середовища. Внаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюсків. Передній край черепашки тупий, задній - загострений.

На нижньому боці між розкритими стулками висувається м’язова нога -- орган переміщення молюсків. Чимало молюсків користуючись ногою, зариваються в мул або пісок.

Мантійна порожнина з’єднується з навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом війок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони .

У зв’язку з малорухливим способом життя, органи чуття розвинені слабо. Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі статоцисти. У деяких -- по краю мантії розташовані очі.

Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього - ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.

Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планктонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані по обидва боки від ноги. Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Війки, розташовані на зябрах, рухають слиз із осілими часточками вперед, до ротового отвору. Мікроскопічні тварини і рослини, органічні рештки надходять до органів травлення, а неорганічні речовини окутуються слизом і виводяться на зовні через вивідний сифон.

Більшість двостулкових - різностатеві тварини. Протоки сім’яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Запліднення яєць зовнішнє. Розвиток у більшості видів із метаморфозом.

Личинки планктонні або паразитичні, після метаморфозу паразитують на зябрах риб або осідають на дно. Після цього молоді молюски можуть прикріплюватися нерухомо до поверхні твердих предметів або грунту чи ритися в м’яких грунтах [10,14].

Подібні статті

Викопні головоногі молюски
Головоногі - найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш високоорганізованих безхребетних. До них належать кальмари, каракатиці, восьминоги (близько 650 сучасних видів). Це - виключно морські організми, найбільше поширені ...

Інсулін
Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, ...