Вплив факторів навколишнього середовища на розвиток молюсків

Стале перебування молюсків у водоймах з високою каламутністю води, викликаною суспендованими в ній грубими часточками мінерального походження (глина, мул та ін. ), негативно впливає на функції зябрового апарату тварин, зокрема на інтенсивність фільтрації, що прямо пропорційно залежить від ступеня дисперсності суспендованих у воді часточок

Є, однак, підстави думати, що перлівницеві, і кулькові значно більш витривалі до каламутності води, ніж досі зважали. За В. І. Жадіним, перлівницеві не живуть у водоймах з дуже каламутною водою, літня прозорість якої не перевищує 50 см. В досліджуваних водоймах ми неодноразово знаходили деяких двостулкових в надто каламутній воді, з літньою прозорістю 13,5.

Глибина. Провідне значення має сукупна дія ряду інших факторів, головним чином газового і температурного режиму водойм, характеру дна, умов живлення.

Перлівницеві - вузькостенобатні організми, звичайні мешканці прибережної зони водойм. Статевозрілі особини зосереджуються на глибині 0,5-0,8 м, а з настанням осінніх холодів мігрують на глибину 1,0-1,5 м. Їх нерідко знаходять і на значно більших глибинах - до 9-10 м. Проте сталих численних популяцій молюски там не утворюють.

Кулькові відрізняються від перлівницевих набагато більшим діапазоном поширення по вертикалі, їх реєструють від поверхні до глибини кілька десятків метрів. Серед них є стенобатні мілководні види, приурочені до неглибоких тимчасових водойм (калюж, канав тощо).

Більшість кулькових - широко еврибатні молюски. Вони живуть здебільшого на невеликих глибинах, в інших ділянках своїх ареалів часто виявляють ознаки батифільності

Із зростанням глибини водойм змінюються термічні умови, кількісне співвідношення розчинених у воді газів, значно погіршуються умови живлення гідробіонтів, тому що в найбільш глибоководні ділянки водойм органічна речовина потрапляє здебільшого лише у вигляді «дощу трупів» і екскрементів планктонних організмів. Все це і, особливо, нестача їжі спричинюють збіднення фауни кулькових з глибиною як в якісному , так і в кількісному відношенні. Крім того, недостатнє насичення води карбонатами у прісних водоймах на великих глибинах позначається на якості черепашок молюсків. Стулки їх дуже стоншуються, м'якшає лігамент, дуже звужується замкова ділянка, стають нижчими і притуплюються кардинальні зуби, стоншуються латеральні. Черепашки у різних видів кулькових стають однакової овально-яйцевидної форми .

Здатність кулькових заселяти глибинні зони водойм свідчить про значну витривалість цих тварин в умовах високого тиску. В прісних водоймах із збільшенням глибини приблизно на 10 м гідростатичний тиск зростає на 1 атм. Взявши до уваги максимальні глибини, на яких знаходили певні види, можна вирахувати величину тиску, який витримують ці тварини. Значна витривалість при дії високого тиску - загальна особливість майже всіх гідробіонтів.

Активна реакція середовища визначає межі поширення молюсків у водоймах, впливає на обмін речовин через ферментні системи організму. У перлівницевих і кулькових вона визначає також інтенсивність процесу фільтрації Збільшення або зменшення значення рН за межі 6,5-7,8 супроводжується зниженням темпу дії гідрокінетичного апарату

Діапазон активної реакції середовища в місцях знаходження перлівницевих і кулькових змінюється в досить вузьких межах - від рН 5,15 до 9,7. Отже, ці молюски віддають перевагу нейтрально-лужним водоймам і належать до категорії стеноїдних олігогідрогеніонних організмів.

Переважна більшість перлівницевих знаходить оптимальні умови існування в мезотипі досліджуваного фактора.

На відміну від перлівницевих кулькові виявляються більш толерантними до дії на них підкисленого середовища.

Окислюваність. Кількість розчинених у воді органічних речовин, як і суспензованих в ній частинок органічного походження, є лімітуючим фактором , який визначає можливість поширення молюсків. Ступінь гумінізації води зумовлює інтенсивність перебігу процесів життєдіяльності тварин, зокрема, швидкості росту.

І перлівницеві і кулькові характеризуються досить вузьким діапазоном толерантності до умов гумінізації водойм, нижня межа якого є рівень окислюваності 3,5 мг кисню на 1 л, а верхня - 14 мг кисню на 1 л.

Мінералізація води. Розчинені у воді мінеральні речовини, які зумовлюють особливості водного і сольового обміну молюсків, у водоймах представлені переважно карбонатами, сульфатами і хлоридами. Двостулкові молюски зустрічаються в досить широкому діапазоні мінералізації водойм .

Численні популяції цих тварин, однак, виявлено здебільшого у водах середньої і дещо підвищеної мінералізації.

Серед компонентів, які формують іонний режим прісних водойм, для молюсків одним з найважливіших є кальцій. Останній поглинається з води і у вигляді карбонатної солі концентрується в черепашках в кількостях, що в багато разів перевищують процентний вміст цих речовин у воді.

Подібні статті

Комахи-запилювачі
Рослинні угруповання багаті квітковими рослинами, займають панівне становище в рослинному світі. Це значною мірою обумовлено особливостями їх будови та розмноження, а саме значною диференціацією клітин та видозмінами органів, редукцією гам ...

Біоморфологічні особливості та cхожість насіння Leontopodium alpinum Cass
Флора високогір’я Українських Карпат характеризується високим ступенем ендемізму та рідкісності. Переважна більшість ендемічних та рідкісних видів сформована з малочисельних популяцій. Дослідження стратегії малочисельних популяцій цих видів пов ...