Характеристика морфологічних, анатомічних особливостей форм та культиварів
За забарвленням листової пластинки Колесников А.И. виділяє такі форми дуба звичайного:
● білостроката - f. variegata West. (f. argenteo-picta Schneid.) - з білими плямками на зеленому фоні листка;
● золотаво-жовта - f. concordia (Kirchn.) Lem. - з блискучими золотисто-жовтими листками;
● темнопурпурова - f. atro-purpurea Hartw. et Rüempl. - з темно- пурпуровими листками і чорна (f. nigra hort.) - з більш темно-пурпуровими листками, які зберігають це забарвлення впродовж всього літа;
● багряниста - f. purpurascens DC. - з яскраво-пурпуровими молодими листками, які пізніше набувають зеленого забарвлення;
● білооблямована - f. argenteo-marginata hort;
● мармурова - f. marmorata hort;
● золотисто-строката - f. aureo-variegata hort;
● триколірна - f. tricolor hort;
В.П. Кучерявий, А.І. Івченко, М.Й. Мазепа та ін. виділяють ще одну форму дуба звичайного за забарвленням листової пластини:
● білокрапчасту - Quercus robur 'Maculata'.
За ступенем і видом опушення листків розрізняють декілька форм:
● з голими, не опушеними листками;
● з листками, знизу опушеними дворогими волосками, що зникають на розвинених листках;
● з короткими, зірчатими волосками, що більш чи менш густо покривають листок знизу;
● з довгими, зірчатими, багатопроменевими волосками, що особливо довгі по головному нерві листка.
За органами репродукції. Жіночі квіти у різних формах відрізняються забарвленням приймочок (червонуваті або жовтувато-зелені), за кількістю жіночих квітів на одному квітконосному стеблі (переважно від 2 до 10 шт.), а звідси, відповідно, і за кількістю жолудів на одному плодоносному стеблі.
За довжиною плодоносного стебла виділяють декілька форм. У найбільш типової форми плодоносне стебло рівне приблизно половині довжини листка, у пазусі якого воно сидить. Трапляються форми з плодоносними стеблами довжиною від декількох міліметрів до таких, розміри яких більші за згаданий вище листок.
За величиною і формою плодів також спостерігається значна різноманітність. Трапляються дерева з дуже великими жолудями довжиною 5-6 см і шириною до 2,5 см. Поряд з такими є дерева з дуже дрібними кулькоподібними жолудями, що тільки наполовину витикаються з плюски.
Можна знайти дерева з дуже тонкими і відносно довгими жолудями, з жолудями, які мають форму загострену, яйцеподібну або бочкоподібну.
При вивченні морфологічних особливостей дуба вченими виявлений великоплідний різновид, представлений цікавою багатозародковою формою (40-80 % жолудів складали багатонасінні плоди, які мали 2,3 і 4 зародки).
Плюски у зрілих жолудів на різних деревах не одинакові. Вони можуть бути то більше, то менш глибокими і закривати або значну частину жолудя до 2/3), або тільки його основу, але ніколи не покривають плід цілком і ніколи повністю не зростаються з ним. Форма плюски буває напівкулькопо дібною, келихоподібною, конусоподібною або пласкою. Велике різноманіття спостерігається і за забарвленням лусок плюски (від сірувато-бурої до пісочно-жовтуватої). Луска плюски або тонка, пласка і притиснута або товста, горбисто-відстовбурчена; зрідка можна спостерігати форми дуба з дуже тонкою лускою, що сильно відстає.
За будовою і забарвленням кори. Стовбури дуба у зрілому віці покриті грубою, тріщинуватою, зазвичай темно-сірою корою. Трапляються дерева з корою, що має більш світле забарвлення, менш глибокі тріщини і загальний вигляд, що нагадує кору супутника дуба - ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.)
Подібні статті
Біоморфологічні особливості та cхожість насіння Leontopodium alpinum Cass
Флора високогір’я Українських Карпат характеризується високим ступенем ендемізму та рідкісності. Переважна більшість ендемічних та рідкісних видів сформована з малочисельних популяцій. Дослідження стратегії малочисельних популяцій цих видів пов ...
Рукокрилі Чернігова
Ряд рукокрилі (кажани) – великий ряд ссавців, здатних активно
літати. Його представники поширені на всіх континентах планети від північної
межі лісу до тропіків і пустель Австралії (крім Антарктиди). Живляться
переважно комахами, хоча для ...