Поширення Leontopodium alpinum Cass

Рід Leontopodium нараховує понад 20 видів і різновидностей, що поширені переважно в горах Центральної Азії, яка і є батьківщиною Едельвейса. З часів льодовикового періоду одна його різновидність поселилась в горах Центральної Європи і відома тепер під поширеною тірольською назвою едельвейс.

У горах Тань-Шаню, Тібету, Афганістану місцеві види едельвейса зустрічаються досить часто. В Європі едельвейс - рідкісна рослина й у всіх країнах взятий під охорону : в Швейцарії - ще 1878 р., в приальпійських областях Австрії - 1886 р., в князівстві Ліхтенштейна - у 1907 р.

Серед народів, що населяють гори Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, Югославії та інших едельвейс дуже популярна квітка-символ.

Перше відоме повідомлення про Едельвейси у наших Карпатах належить польському ботаніку та географу Антонію Реману (Rehman, 1873), який подає білотку під назвою Gnaphalium Leontopodium L. з двох оселищ: 1) на вапнякових скелях під Шпицями; 2) на вапнякових скелях П’єстрілє Домней на території сучасної Румунії. Гуго Запалович у відомій праці цих оселищ не вказує, натомість зазначає оселища під перевалом між г. Фаркау і г. Міхайлєкул від півночі на висоті 1745 м н. р. м. і на Драгобраті в масиві Свидовця на висотах 1685-1740 м. У 1924 р. Т. Вільчинський подає Leontopodium для масиву Петроса у пасмі Чорногори на скелях та осипах збоку полонини Занога, в межах висот 1850-1950 м н. р. м.

У «Визначнику рослин Українських Карпат» (1977), окрім наведених оселищ на г. Ребро та г. Петрос вказується г. Мунчеол у Чорногорі, але автор цього повідомлення не відомий. Південно-східна частина головного хребта чорногорки є значно менше дослідженою, порівняно з північно-західною та північно-східною, й цілком ймовірними є нові знахідки, тим більше, що у південній частині гірського масиву у складі гравелітових пісковиків вміст кальциту зростає, що формує необхідний для білотки субстрат.

У 1995 р. одному з авторів пощастило виявити білотку альпійську на г. Данцер у Чорногорі, але під час розмови з працівниками КНПП підтвердилося припущення про інтродуковане походження цього оселища, й зрештою, 1998 р. встановлено, що на новому місці білотка не прижилася. Окрім Чорногори, оселища білотки відомі також на свидовці: на скеляних виступах, названих «Жандармами», що знаходиться між г. Близниця та г. Стіг, а також на г. Герашаска. Оселище у Мармароському масиві на г. Ненеска було обстежене В.Комендарем(1987), а на г. великий Камінь у масиві хребта Чорний Діл (Чивчини) - І.Чорнеєм (1994, 1997 та ін.)

Подібні статті

Розвиток хрящової тканини в онтогенезі безхвостих
З курсу загальної ембріології відомо, що в зиготі запрограмована можливість формування цілого організму. Першими розблоковуються гени, що зумовлюють здатність клітини до проліферації і регулюють загальний метаболізм клітин. В міру того, як ...

Флора прісних вод
Актуальність . Ми живемо в епоху гострого конфлікту між людським суспільством та природою, коли нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети, що спричинило її прогресуюче руйнування. Цей процес супроводжу ...