Методи дослідження
Нами визначались екологічні групи рослин за відношенням до вологи:
1. Гідрофіти - водяні рослини, прикріплені до ґрунту й занурені у воду лише нижньою частиною свого тіла.
. Гідатофіти - рослини, повністю занурені у воду.
. Гігрофіти - суходільні рослини, що ростуть лише в у мовах надмірного зволоження (на заболочених луках).
. Мезофіти - екологічна група рослин, що ростуть в умовах середнього зволоження (рослини лук, листяних лісів, культивуємі овочеві, плодові і всі рослини, що потребують постійного поливу).
. Ксерофіти - рослини посушливих місцезростань. Пристосовувались до тривалої і або сезонної атмосферної посухи. Мають спеціальні пристосування, що перешкоджають випаровуванню води то запобігають перегріванню рослин. В лісових і лісостепових областях зустрічається там, де є нестача вологи. Серед ксерофітів розрізняють :
а) Сукуленти - рослини з соковитим м'ясистим стеблом або листками, в паренхімі яких нагромаджується багато води.
б) Склерофіти - рослини, що мають жорсткі, з дуже розвиненою механічною тканиною листки, вкриті товстою кутикулою, воском, або густо розташованими трихомами.
За наступною класифікацією нами були виділені екологічні групи рослин за відношенням до світла:
. Геліофільні - потребують хорошого освітлення.
. Тіневитривалі - ростуть в тіні і на світлі.
. Сціофти (тінелюби) - задовольняються розсіяним світлом (не виносять повного освітлення, ростуть в тінистих лісах) [11].
За допомогою літературних даних встановлювались фітоценози, що характерні для певних видів та їх господарське значення.
Ліхеноіндикація (вивчення забруднення повітря за допомогою лишайників). У ліхеноіндікаціонних дослідженнях в якості субстрату використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центру, селища вибирається вид дерева, який найбільш поширений на досліджуваній території. Наприклад, в якості субстрату може бути використана липа дрібнолиста. Досліджувану територію ділять на квадрати, в кожному з яких рахують загальне число досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайником. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці чи парку описують лишайники, які ростуть на деревах по обидві вулиці або алеї парку на кожному третьому, п'ятому або десятому дереві. Пробний майданчик обмежується на стовбурі дерев'яною рамкою, наприклад, розміром 10х10 см, яка розділена всередині тонкими дротиками на квадратики по 1 см2. Для цієї ж мети можна використовувати шматок прозорого поліетилену, на якому ручкою накреслені ті ж квадратики зі сторонами 1х1 см. Відзначяють, які види лишайників зустрілися на майданчику, який відсоток загальної площі рамки займає кожен зростаючий там вид. На кожному дереві описують мінімум чотири пробні майданчики: дві біля основи стовбура (з різних його сторін) і дві на висоті 1,4-1,6 м. Обстеження можна провести за наявністю якогось одного виду лишайників на даній території, або зібрати інформацію про його кількость в різних точках, або па рахувати кількість всіх видів лишайників, які ростуть у районі дослідження. Крім виявлення видового складу, визначають розміри розеток лишайників і ступінь покриття у відсотках. Оцінка зустрічаємості і покриття дається за 5-бальною шкалою (табл. 2.2.1.).
Оцінки частоти зустрічяємості і ступеня покриття за п'ятибальною шкалою
Таблиця 2.2.1.
Чистота зустрічаємості (у %) |
Ступінь покриття |
Бал оцінки | ||
Дуже рідко |
Менше 5% |
Дуже низька |
Менше 5% |
1 |
Рідко |
5-20% |
Низька |
5-20% |
2 |
Рідко |
20-40% |
Середня |
20-40% |
3 |
Часто |
40-60% |
Висока |
40-60% |
4 |
Дуже часто |
60-100% |
Дуже високо |
60-100% |
5 |
Подібні статті
Сигові риби
Сиги вод СНД
відносяться до двох видів: ряпушки і власне сиги, кожен з безліччю форм. По
екології всіх сигів підрозділяють на прохідних, озерно-річкових і озерних.
Перші нагулюються в морі або в озері, звідки йдуть на нерест високо вгору п ...
Хвороби та шкідники квіткових рослин
Протягом багатьох століть пояснення хвороби були примітивними. Розвиток їх почався з ХІХ століття після доведення хибності теорії про зародження організмів.
Основоположники лісової фітопатології Антуан де Барі, Воронін.
Фітопатологія – вивчає ...