Стаття В.І. Вернадского "Декілька слів про ноосферу"

Аналізуючи уявлення В. І. Вернадського про ноосферу, Э. В. Гирусов висловив думку, що ломка розвитку людської діяльності повинна йти не всупереч, а в унісон з організованістю біосфери, бо людство, утворюючи ноосферу, всіма своїм корінням пов'язано з біосферою. Ноосфера — природне і необхідне слідство людських зусиль. Це перетворена людьми біосфера відповідно пізнаним і практично освоєним законам її будови і розвитку. Розглядаючи такий розвиток біосфери в ноосферу з позицій системного підходу, можна сказати, що ноосфера — це новий стан деякої глобальної суперсистеми як сукупності трьох могутніх підсистем: "людина", "виробництво" і "природа", як трьох взаємозв'язаних елементів при активній ролі підсистеми людина

Геніальні думки В. І. Вернадського дозволили ряду учених допустити надалі і такий хід подій в еволюції біосфери, як коеволюция між людським суспільством і природним середовищем, внаслідок чого і виникне ноосфера, але це відбуватиметься завдяки новим формам дії живої речовини на обмін атомів живої речовини з відсталою матерією.

Ці вчені, що геологічно ми переживаємо зараз виділення в біосфері царства розуму, що міняє корінним чином і її зовнішність, і її будова, — ноосфери.

Висновок

У формуванні науково організованої взаємодії суспільства і природи кровно зацікавлені люди всієї Землі. І тому повинні бути знайдені широкі форми співпраці всіх народів, держав, вчених всіх країн світу для вирішення цієї насущної все більш гострої проблеми, що стає.

Щоб ноосфера виправдала дане їй найменування "сфери розуму", в ній дійсно повинна панувати гуманістична наукова думка, що може підпорядкувати і подавити несприятливі для майбутнього людства наслідки технічного прогресу і розвернути широкі перспективи для розквіту суспільного життя.

Ноосфера — по суті абсолютно новий об'єкт наукового пізнання. Це не просто суспільство, що існує в певному середовищі, що служить пасивним постачальником речовини і енергії і що зберігається в самому собі рівному стані. І не саме по собі окремо взяте середовище, що хоч би і піддалося сильній дії соціального життя.

Це щось єдине ціле, в якому зливаються суспільство, що розвивається, і змінна їм природа, що взаємодіє найтіснішим чином. Можна з упевненістю сказати, що тут діють особливі закономірності, в яких складним чином переплітаються закони неживої і живої природи, закони суспільства і закони людського мислення. Про наявність таких інтегральних законів мало що відоме і їх відшукання — завдання величезної трудності.

Трудність посилюється ще і тією обставиною, що сам об'єкт, в якому діють такі закономірності, формується, можна сказати, на наших очах і ще повністю не знайшов, ймовірно, всіх своїх відмінних специфічних рис.

Проте пошуки цих законів мають колосальну не тільки теоретичну, але і суто практичну важливість.Праця В. І. Вернадського так чи інакше зачіпає всю сукупність вказаних проблем. Він примушує глибоко задуматися про "всепланетні" наслідки суспільного прогресу, розвитку науки і техніки, про виникнення реального абсолютно нового, так би мовити "уселенського" об'єкту, що формується під впливом людської діяльності, наукової думки і заснованої на ній суспільної праці.

Він спонукає поглянути на весь процес розвитку природи, соціального життя, науки і техніки під такою точкою зору, яка якраз необхідна для розкриття невідомих раніше глобальних рис цього цілісного гігантського, всесвітнього процесу.

Ідеї, закладені в праці В.І. Вернадського, слід віднести до видатних природничонаукових і філософських узагальнень. Вони лягають у фундамент абсолютно нової науки — науки про ноосферу, створення якої є одним з насущних завдань нашого часу.

Перейти на сторінку: 1 2 


Подібні статті

Ряд вугреподібні (Anguilliformes)
Вугреподібні - загадка яку люди намагались розгадати вже більше 2 тисячі років. Майже всі вугреподібні, 22 родини з приблизно 350 видами, - морські риби, що живуть переважно в теплих морях, але представлені й на більших глибинах. Тільки од ...

Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників неол ...

Головне меню