Систематичний огляд небезпечних видів типу Членистоногих

Клас Павукоподібні (Arachnida)

Каракурт - один з найнебезпечніших видів павуків. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Ці павуки мають 8 очей, які розташовуються у 2 ряди. Хеліцери у них вертикальні і не дуже великі. Ноги без товстих шипів, але з численними щетинками. На кінці лапок розташовані 3 кігтики: основні зубцюваті і додатковий - сильно витягнутий. Черевце часто округле, навіть кулясте. Органи дихання представлені 1 парою легеневих мішків і 1 парою трахей. Самка досягає 2 см, бархатно-чорного кольору. Під час розмноження у неї на черевці з’являються червоні цяточки. Самці менші від самок. Після спарювання, якщо самець не встигає втекти, самка його з’їдає, за що й отримала назву «чорна вдова». Селяться каракурти у місцях, де ростуть бур’яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави[9].

Павуки-каракурти поширені на Півдні України, біля Азовського моря. На Херсонщині каракурти з’явились давно, знайдені вони на Кінбурнській косі, Солоноозерній ділянці, Джарилгачі, узбережжі Лазурного та Залізного порту, Буркутах, а тепер зустрічається в районі Таврійського житломасиву та Кіндійки. В Одеській області на Катранській косі, вздовж морського узбережжя. Його отрута унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів! На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу! Він - родич знаменитої «чорної вдови», яка живе у Північній Америці.

Тарантул (лат. Lycosa) - рід великих отруйних аранеоморфних павуків з сімейства павуків-вовків (Lycosidae). Довжина тіла великих представників досягає 3,5 см.

Словом «тарантул» помилково часто позначають всяких великих павуків, зокрема птахоїдів, що вносить певну плутанину[10].

Тарантули мешкають в посушливих районах: степах, пустелях. Вдень вони ховаються в вертикальних нірках, глибина яких доходить до 60 см. Вночі павуки вибираються на поверхню і активно переміщаються по землі, полюючи на комах. Тарантули не плетуть ловчих мереж і використовують павутину тільки в якості покриття стін норки і при будівництві яйцевого кокона.

Як і у інших павуків, в кінцівках тарантулів присутні тільки м'язи-згиначі: розгинання відбувається під тиском гемолімфи. У зв'язку з цим поранений павук стає млявим.

Аргіопа Брюнніха або павук-оса (лат. Argiope bruennichi) - вид аранеоморфних павуків з сімейства Araneidae.

Вид названий на честь Мортена Тран Брюнніха (1737-1827), данського зоолога і мінеролога. У павука-оси сріблястий спинний щит, тобто головогруди покрита срібними волосками. На ногах - темні і світлі кільця. Як і в багатьох інших представників роду Argiope, черевце несе смугастий чорно-жовтий-білий малюнок, за який павук і отримав свою назву. Четверта від головогруди смужка має яскраво виражені нерівності, у вигляді двох горбків. На краях черевця є шість виїмок, з розкидом квітів від темного до оранжевого[11].

Яскраво виражений статевий диморфізм: самці (7 мм у довжину) істотно менше самок (25 мм, з розпрямлення ногами 40 мм). Це стосується і забарвлення - самці непоказні. Павуки плетуть ловчі мережі в сутінковий час, будівництво займає близько години. У центрі спіральної мережі розташовується стабіліментум - добре помітні нитки, що утворять зигзагоподібний малюнок. Це відмінна риса мереж багатьох павуків-кругопрядов. Саме на стабіліментуме мисливець, як правило, чекає свою здобич. Самки більші за самців. Схрещування відбувається відразу ж після линьки, попередньої дозріванню самки, поки покриви її хелицер залишаються м'якими. Після спарювання самка з'їдає самця.

Павук-хрестовик або хрестовик звичайний (Araneus diadematus) - поширений вид павуків, що зустрічається в Європі та деяких ділянках Північної Америки (від Нової Англії до прилеглих частин Канади)[12].

Подібні статті

Фауна та біологія двостулкових молюсків ландшафтного заказника Згоранські озера
Актуальність дослідження. Двостулкові молюски є одними з багаточисельних звичайних компонентів прісноводної гідрофауни . Як правило, їх можна зустріти в старицях річок, ставках, тимчасових водоймах, але найчастіше -- в озерах. Ці гі ...

Особливості розмноження птахів різних видів на прикладі гусака сірого, журавля та великого строкатого дятла
Орнітологічні екскурсії захоплюють своєю неповторністю. Кожен виїзд на природу дає нові враження навіть спеціалісту. Це пояснюється перш за все особливістю самих птахів. Серед тварин птахи – найбільш показова група. На зоологічних екскурсі ...