Історія вивчення проблеми біопошкодження документів

Проблема пошкоджень мікроорганізмами різноманітних виробів і матеріалів, будівель і конструкцій вже кілька десятиліть не втрачає своєї актуальності. На даний час координуючі функції здійснює Міжнародна організація по біопошкодженню з штаб-квартирою в Астановському університеті (Велика Британія). При ній працює Інформаційний центр, Міжнародний науково-дослідний комплекс, видаються Міжнародні бюлетні і Бібліографічний вказівник публікацій з біопошкоджень. Всі зазначені організації були створені в 1968 р. Тоді ж в Англії відбувся перший міжнародний симпозіум по біпошкодженню. Відтоді ця проблема отримала офіційний статус, самостійність як науково-практичний напрям, що знаходиться на стику різних наук і сфери практичної діяльності людини. Міжнародні симпозіуми по біопошкодженню скликаються регулярно в різних країнах світу: Нідерланди, США, Німеччина, Англія [3]. У 2005р. в Мадриді (Іспанія) проведено вже ХІІІ міжнародний симпозіум з проблеми біодеструкції та біодеградації, програма якого включала 16 найважливіших наукових напрямків, зокрема питання біопошкоджень неметалевих, будівельних матеріалів, предметів мистецтва, культурних цінностей, необхідності прискореної діагностики біопошкоджень тощо [4]. В 2009 р. в Лодзі (Польща) проходила 5-а наукова конференція з мікробіологічної корозії та розкладу технічних матеріалів.

Велика роль вивченню біопошкоджень відводиться в Росії, де періодично проводяться міжнародні науково-практичні, науково-технічні конференції, одним з організаторів яких є Наукова рада з проблем біопошкоджень при Російській академії наук, яка створена ще за часів Радянського Союзу (Наукова рада Академії наук СРСР з біопошкоджень, 1967) [5]. До складу цієї структури входили також провідні спеціалісти - мікробіологи України.

Біопошкодження та захист від нього розглядають як біосферне явище. Людина наповнює біосферу новими для неї виробами та матеріалами. Деякі з них руйнуються і не сприймаються біосферою, але значна частина включається в штучні та природні біоценози, стає їх компонентами. З урахуванням цього людина змінює технологічні характеристики матеріалів, оскільки зацікавлена, щоб вони певний час слугували у різних сферах людської діяльності і тільки потім руйнувалися під впливом живих організмів. Отже, стійкість до біопошкодження є основним фактором, що визначає надійність, довговічність, безпеку використання та експлуатації всього, що створює людина [4].

Свідчення про пошкодження мікроміцетами паперу і книг та інших носіїв інформації накопичувались протягом десятків років. Спершу це було випадкове звертання до мікологічних досліджень. Поступово було доведено, що на папері можуть розвиватися різноманітні гриби. На території Росії перша кваліфікована характеристика грибної флори книг була подана акад. В. Л. Омелянським, а потім при обстеженні книг Російської національної бібліотеки в 1928 р. В. С. Бахтіним. Систематичне обстеження мікофлори цієї бібліотеки було розпочато Ю.П. Нюкшею ще в 1944 р. З тих пір автором опубліковано близько 150 робіт на цю тему. Гриби на книгах Державної бібліотеки колишнього СРСР (сьогодні – Російська державна бібліотека), починаючи з 1953 р. вивчали С. Г. Рибакова, а потім Л. А. Бєлякова, яка отримала 59 культур мікроміцетів. Мікофлора книг вивчалась в ленінградських бібліотеках Академії наук СРСР (сьогодні – Російська академія наук), Санкт-Петербургського державного університету, в архівах академії наук, де виділено 70 культур, які віднесені до 21 роду. В 1994 році вже були складені списки грибів з рукописів Державного музею Грузії і з матеріалів з Матенадарана в Єревані [5].

В інституті патології книги ім. А. Галло в Римі роботи з мікробіологічного вивчення паперу ведуться з 1939 р. Опис грибних пошкоджень паперу присутній в шведських, фінських, американських, німецьких та французьких джерелах. На матеріалах архівів Польщі встановлені гриби 86 видів [6,7].

Подібні статті

Рукокрилі Чернігова
Ряд рукокрилі (кажани) – великий ряд ссавців, здатних активно літати. Його представники поширені на всіх континентах планети від північної межі лісу до тропіків і пустель Австралії (крім Антарктиди). Живляться переважно комахами, хоча для ...

Біологічні особливості веслоноса
На сучасному етапі функціонування рибного господарства в Україні постає необхідність виявлення додаткових резервів його розвитку, зокрема, пошуку нетрадиційних підходів у веденні господарства, спрямованих на підвищення ефективності, прибут ...