Білки

o фосфопротеїди - ПГ є залишок фосфорної кислоти (казеїн молока);

o глікопротеїди - ПГ є вуглевод (муцин);

o нуклеопротеїди - ПГ є нуклеїнова кислота (складові хроматину, рибосом, вірусів);

o хромопротеїди - ПГ є пігмент (гемоглобін, цитохром);

o ліпопротеїди - ПГ є ліпід (компоненти мембран);

o металопротеїди - ПГ є метал (деякі ферменти).

За функціями білки розрізняють:

- структурні (колаген, еластин, осеїн, кератин, фіброїн, білки мембран, білки вірусного капсида тощо);

- ферменти (амілаза, пепсин, трипсин, ліпаза, РиБФкарбоксилаза, АТФаза тощо);

транспортні (гемоглобін, міоглобін, гемоціанін);

скоротливі (актин, міозин, тубулін);

захисні (антитіла, інтерферон, протромбін, фібриноген);

гормони (інсулін, глюкагон, АКТГ);

запасні (яєчний альбумін, казеїн молока);

токсини (компоненти зміїної отрути, дифтерійного токсину).

Білки можуть виконувати і енергетичну функцію. При повному розщепленні 1 г білків вивільняється 17,2 кДж енергії.

Ферменти- білкові речовини, які є біологічними каталізаторами (прискорюють реакції асиміляції і дисиміляції - знижують енергію активації речовин, що реагують; безпосередньої участі в реакціях не беруть).

Ферменти мають високу специфічність дії (один фермент каталізує одну реакцію).

При взаємодії фермента із субстратом утворюється фермент-субстратний комплекс, який розпадається на фермент і продукт: Ф + С → ФС-комплекс → Ф + П.

Молекула фермента переважно більша за розміром, ніж молекула субстрата. Тому із субстратом зв’язується лише певна частина фермента - активний центр. Субстрат підходить до активного центра, як «ключ до замка» (при цьому конфігурація молекули фермента не змінюється) або як «рука до рукавички» (при цьому конфігурація молекули фермента дещо змінюється). білок вуглеводи нуклеїновий кислота

Кофактори ферментів

- небілкові компоненти, які потрібні ферментам для активної роботи. Комплекс фермента і кофактора - голофермент.

Серед кофакторів розрізняють:

- неорганічні іони - сприяють зміні конфігурації молекули фермента при утворенні ФС-комплексу (Са2+, Мg2+, Сl-);

- простетичні групи - утворюють стійку сполуку з ферментом (біотин, гем, флавінаденіндинуклеотид (ФАД, включає вітамін В2 - рибофлавін));

коферменти - утворюють нестійку сполуку з ферментом (кофермент А, нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД), нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ), аденозинтрифосфат (АТФ)).

Фактори, що впливають на швидкість ферментативних реакцій:

- концентрація фермента (пряма залежність);

- концентрація субстрата (пряма залежність до певної межі, після чого збільшення концентрації може сповільнювати швидкість);

температура (пряма залежність до певної оптимальної межі (25°С для реакцій фотосинтезу, 36,6°С для реакцій в організмі людини тощо), після чого підвищення температури може сповільнювати швидкість; коли температура досягає критичного значення, то реакції припиняються - денатуруються ферменти);

рН середовища (для різних реакцій оптимальним є різне значення рН: для реакцій в шлунку - рН=2, для реакцій в дванадцятипалій кишці - рН≥7; зміна значення рН в будь-який бік сповільнює швидкість);

концентрація інгібіторів (обернена залежність; інгібітори - речовини, які гальмують ферментативні реакції; інгібіторами можуть бути продукти реакції).

Основні класи ферментів:

1) оксидоредуктази (переносять електрони або атоми Н чи О від однієї речовини до іншої);

2) трансферази (переносять певну групу атомів від однієї речовини до іншої);

3) гідролази (каталізують реакції гідролізу; до них належать травні ферменти);

4) ліази (каталізують приєднання до субстрату або відщеплення від нього певної групи атомів);

Перейти на сторінку: 1 2 3 4


Подібні статті

Рослини і тварини шкільного куточку живої природи
Успішне засвоєння учнями матеріалу з біології, набуття ними практичних умінь і навичок із вирощування рослин і догляду за тваринами, розвиток інтересу й працьовитості істотно залежить від практичних робіт і спостережень, які ведуться за живими об&rsq ...

Характеристика антитіл та імуноглобулінів
Імуноглобуліни (антитіла) мають здатність специфічно з'єднуватись з антигеном і є найважливішими молекулами імунологічної системи. Тому докладне вивчення їх будови, властивостей і утворення є передумовою розуміння імунологічних механізмів. ...

Головне меню