Адаптація й людина

Приклади адаптивної мінливості людини дуже численні. У першу чергу виникає питання про можливість поширення на людину «екологічних правил», установлених для тварин. Після тривалої дискусії на цю тему його можна вважати вирішеним позитивно. Більше того, крім екологічних правил Аллена, Бергмана й Глогера, для людини було встановлено нове правило Томсона й Бакстона, що виражає залежність ширини носа від кліматичних показників.

Відповідно до правила Бергмана, спостерігається залежність між температурою середовища й розмірами тіла гомотермних тварин: у районах суворого арктичного й антарктичного клімату розміри тіла більше, ніж у тропічній зоні.

Стосовно до популяцій людини аналогічне співвідношення продемонстроване відразу для декількох ознак: довжини, ваги й поверхні тіла. Кожний із цих ознак окремо може служити показником загальних розмірів тіла.

Міжгрупові кореляції цих показників із середньорічними температурами виявляють закономірний характер і високий ступінь зв'язку між ними: і довжина тіла, і його вага зв'язані із середньою річною температурою негативною кореляцією. Із цього треба, що в середньому малорослі групи людей зустрічаються частіше в центральному поясі ойкумени, чим на її північних і південних окраїнах. А це саме і є явище, що постулюється правилом Бергмана.

Правило Аллена трактує зв'язок із кліматом не розмірів, а пропорцій тіла гомотермних тварин. У холодному кліматі вони мають укорочені кінцівки й відрізняються більше щільним додаванням.

У людини зіставлення вимірів, що характеризують пропорції тіла, із кліматичними характеристиками виявляє досить тісний зв'язок між ними на зразок тієї, котра існує у тварин. А саме: групи людей, які проживають у тропічному кліматі, відрізняються в середньому подовженими пропорціями й менш щільним додаванням, що проживають у помірному й холодному поясах - більше щільним додаванням і вкороченими пропорціями тіла.

Найбільше чітко відзначена залежність проявляється в так відносно висоти тіла в сидячому положенні до довжини всього тіла. Це співвідношення й відбиває найбільшою мірою довжину нижніх кінцівок (а вона пов'язана з довжиною рук прямій і досить тісною кореляцією) щодо довжини тулуба.

Правилом Глогера встановлюється інтенсивність фарбування тварин залежно від широти місцевості: чим ближче до тропіків, тим фарбування інтенсивніше.

Те ж співвідношення характерно й для людини. Цвіт шкіри, волосся й око закономірно світліше в міру переходу від тропічного пояса до помірної зони в обох півкулях і потім ще більше світлішає при переході до арктичної зони. Відхилення від цього правила - а воно, так само як і попередні, має статистичний характер і може бути встановлено не при попарному зіставленні груп людей із тропічного й, скажемо, помірного пояса, а лише на великому матеріалі, що відбиває мінливість пігментації в десятках популяцій, - легко пояснити пізніми переселеннями людей з іншої кліматичної й ландшафтної зони (ескімоси в Гренландії й на Алясці, лопарі в Скандинавії й т.д.).

Цікаво відзначити, що найбільш тісний зв'язок пігментації із кліматичними факторами залежно від широтної зональності спостерігається в Європі й Америці, де ця зональність має найбільш закономірний характер і де розселення народів у найбільшій мері відбивало етапи первісного (у палеоліті) заселення території людиною сучасного виду.

Правило Томсона-Бакстона привертає особливу увагу тому, що воно встановлює залежність від клімату такої особливості, що практично слабко розвинена у тварин і становить відмітну приналежність людської особи.

Залежність варіацій ширини носа від інтенсивності середньорічної температури й сонячної радіації, від широти місцевості також статистична, як і у всіх попередніх випадках. Максимальна ширина носа в середньому характеризує ті групи людства, які розселені в тропічній зоні, мінімальні величини зафіксовані в населення Скандинавії, північно-східного краю Азії, Аляски, Гренландії й Вогненної Землі. Найбільше чітко ця залежність представлена, як і у випадку з пігментацією, на Американському континенті.

Нарешті, неодноразово вказувалося й на пристосувальне значення деяких інших ознак: кучерявості негрів і характерної для населення тропічної зони подовженої високої черепної коробки, , надзвичайно вузького носа ескімосів. Фізіологічним ознакам у цьому зв'язку приділялося мало уваги, хоча деякі факти його заслуговують. До їхнього числа ставиться різна швидкість кровотока при охолодженні в ескімосів і осіб європейського походження, що проживають в Арктиці. Швидкість кровотока в ескімосів при зниженні температури приблизно вдвічі більше, ніж у європейців, що допомагає ескімосам значно легше, ніж європейцям, зберегти тепловий баланс організму на певному рівні й оберігає від переохолодження. Установлено пристосувальні зміни у величині легенів і інтенсивності кисневого обміну в народів північних районів Анд, що проживають на більших висотах».

На думку Л.А. Зильбера, який зібрав багато даних про імунітет представників різних рас до різних захворювань, він приблизно однаковий, але відомості, що приводяться їм, суперечать цьому висновку. Вони скоріше вказують на різну імунологічну реактивність організму представників різних рас. Наприклад, негроїди резистентні до інфекційних захворювань, розповсюдженим у тропічній зоні, і, навпаки, досить сприйнятливі до нових інфекцій, принесеним європейцями або зустрічаючого негрів при переселенні за межі Африканського материка. Перераховані факти свідчать, що адаптивний фактор грав і відіграє більшу роль у формоутворенні в людини й що адаптаційні процеси в представників різних расових і конституціональних типів мають певну специфіку. Виникає закономірне питання: спадкові чи всі перераховані вище морфологічні ознаки й фізіологічні реакції, чи можуть вони дійсно служити для аналізу процесу адаптації людини?

Подібні статті

Основи фізіології харчування
Харчування - фізична потреба людини. їжа є вихідним матеріалом для побудови і відновлення кожної клітини організму людини. Підраховано, що за своє життя людина споживає в середньому близько 1,3 т білків, 12,5 т вуглеводів і 75 т води. За в ...

Природний відбір
Приро́дний відбі́р (або добір) — процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають більш загальними в наступних поколіннях популяції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш з ...