Ботанічна характеристика найбільш поширених видів медоносних рослин луків

Вовчуг польовий - цінний медонос. Одна квітка виділяє 0,35 - 0,4 мг цукру в нектарі. Медопродуктивність у середньому становить 30-40 кг/га. Вовчуг польовий бджоли використовують як джерело підтримуючого медозбору.

В'язіль барвистий

(Coronilla varia L.). Росте на луках, на узліссях, по чагарниках, на схилах ярів.

Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 30—10 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майже прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешок з 5—12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершк загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібрані в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3—15 см, що іноді; перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трьох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослись нитками в трубочку. Плоди — лінійні боби, 4—5 см завдовжки. Цвіте в травні — серпні; насіння достигає з липня.

В'язіль барвистий - добрий медонос, але дані про його медоносні властивості відсутні. За деякими спостереженнями, бджоли активно відвідують його квітки зранку і до обіду. Крім нектару, збирають також пилок. Цей вид зрідка використовують у медицині.

Конюшина лучна

(Trifolium pratense L.).

Багаторічна рослина висотою 20 - 60 см, з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття — головки. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня.

Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.

Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5% протеїну, 3,5% жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка. Конюшина лучна добрий медонос. Медопродуктивність в середньому становить 80 - 200 кг/га. Мед з неї світлого кольору, приємний на смак, довго не кристалізується. Конюшина лучна росте на заплавних луках, у чагарниках, на схилах, обабіч доріг.

Конюшина золотиста

(Т. aureum L.). Зазначені види конюшини ростуть на заплавних луках Десни і Сейму, по чагарниках, на схилах, узліссях, обабіч доріг. На відміну від конюшини лучної, у конюшини золотистої квітки білі, але всі вони мають гірші медоносні властивості.

Конюшина суницевидна

(Т. fragiferum L.). Росте в таких умовах, як і попередні види, за вийнятком чагарників та обабіч доріг.

Конюши́на повзу́ча

(Trifolium repens L.) конюшина біла; багаторічна трав'яниста рослина.

Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на'довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.

Астрагал еспарцетний

(Astragalus onobrychis L.).

Багаторічна рослина висотою 30 - 80 см. Цвіте в червні - липні. Росте по схилах, відшаруваннях та на пісках Чернігівської області.

Астрагал еспарцетний добрий медонос. Бджоли активно відвідують його квітки, збираючи нектар, використовуючи його як джерело підтримуючого медозбору.

Білуваті, волосисті стебла широким колом розкинулися по траві, ледь підносячи верхівки. Добре розвинений головний корінь цієї багаторічної рослини сягає до 2 м углиб, а численне бічне коріння пронизує грунт на великій площі. Маленькі листочки і густе опушення, завдяки чому мало випаровується вологи, підвищують посухостійкість рослини, допомагають переносити несприятливі умови. Росте не тільки в степах, де є однією з найхарактерніших рослин, а й на відслоненнях і пісках. На Україні зустрічається скрізь, крім північних лісових районів. Цвіте з червня до серпня. У жовтні надземні пагони відмирають. Восени на рівні ґрунту та на глибині 1-1.5 см закладаються бруньки, які на початку квітня починають вегетувати і згодом розвиваються в генеративні пагони. Від кореня відходять 10-25 пагонів з непарно-перистими листками. З пазух листків виходять довгі квітконоси, увінчані густими, вкороченими китицями рожево-лілових квіток. Прапорець удвічі більший від решти пелюсток віночка, чого в інших видів астрагалів не спостерігається. Зубці чашечки в 2-3 рази довші за її трубочку. Плід – біб, довгасто-яйцевидний, загострений у майже прямий носик.

Подібні статті

Адвентивна флора Чернігівської області історія формування та сучасний стан
Масове поширення чужоземних видів після їх випадкового проникнення в країну або в окремі місцевості, де їх раніше не було, добре відоме. Деякі адвентивні рослини за короткий час поширюються по всій країні; інші поволі, але неухильне збільшують свої а ...

Селекція дуба звичайного та ялиці білої
Дуб звичайний (Quercus robur L.) Могутнє дерево 20-50 м заввишки з шатроподібною або широкопірамідальною кроною і міцними гілками. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Стовбур товстий 1-1,5 м у діаметр ...