Виникнення природничих наук в стародавньому Римі

Серед мислителів Давнього Риму, передусім, слід назвати філософа Тита Лукреція Кара (95—55 рр. до н.е.) — послідовника Демокріта й Епікура. У поемі «Про природу речей» Лукрецій Кар викладає основи атомного вчення і наголошує, що з руху атомів у просторі виникають усі явища і стани природи, що «речам неможливо з нічого виникнути і, народившись, у ніщо перетворитися». Він зазначав, що живі істоти самочинно виникли із землі під впливом вологи і сонячного тепла, при цьому не гармонійні, не пристосовані особини гинули, а ті, що могли нормально існувати, — розмножилися. Лукрецій Кар висловив припущення про мінливість живих істот під впливом природних факторів.

На основі власних спостережень і даних 144 римських і 327 іноземних авторів (приблизно 2000 томів) Гай Пліній Старший (23—79 рр. н.е.) підготував 37-томну «Природну історію», у якій навів дані з ботаніки, зоології, фізіології, медицини, географії, мінералогії. Пліній зібрав величезну кількість витягів з прочитаних ним античних творів, більша частина яких не збереглися до нашого часу. Хоча критичне відчуття Плінія далеко поступалося його працездатності, твір був звичайним зібранням цікавих, часто неправдоподібних оповідей, та все ж він є важливим джерелом для судження про рівень знань і уявлень давніх римлян про природу. Праця Плінія одержала широке визнання і протягом тисячі років слугувала основним джерелом відомостей про природу [13,3].

Практичні потреби сільського господарства та медицини стимулювали інтерес до спеціального вивчення рослин, тварин і людини.

Однією з перших книжок, присвячених визначенню корисних для медицини рослин, був твір Діоскорида (1 ст. н.е.), який мав великий вплив на ботаніків наступних століть. У його коротких і досить точних описах рослин зазначаються місця їх поширення і походження [1,14].

Відомі дослідження в галузі медицини, анатомії і фізіологи належать видатному давньоримському лікарю і природодосліднику Клавдію Галену (130-200 рр. н.е.). Будучи лікарем у школі гладіаторів, а пізніше — придворним лікарем у Римі, він анатомував трупи, робив розтини тварин, ставив досліди з метою пізнання будови і функцій основних систем органів. Гален вивчав анатомію овець, биків, свиней, собак, ведмедів. Він зауважив подібність у будові тіла людини і мавп. Маленька мавпочка м’якоті .(Масаса Іуігапа) — єдиний вид європейських мавп — у часи Галена була дуже поширена в південно-західній Європі. Вона слугувала для вченого основним об'єктом вивчення м'язової системи, кісток, суглобів. Гален уперше виявив доцентрові й відцентрові нервові волокна; вказав на зв'язок між будовою і функцією органа, між організацією тварин та способом їхнього життя, пояснюючи це як вияв вищого розуму. Учений заклав не лише основи фізіології, а й заснував науку про дію ліків — фармакологію. До складу виготовлених ним ліків одночасно могло входити 60 речовин. І досі ліки рослинного походження називають «галеновими препаратами». Згідно з релігійними уявленнями Гален розвинув думку про те, що кожен орган людського тіла був досконало створений з метою виконання наперед передбачуваної функції. Ця обставина сприяла закріпленню авторитету Галена в середньовічній християнській Європі. Жодна з описаних Галеном деталей будови тіла не підлягала, перевірці. Його роботи вважалися непогрішними, і всі його помилки повторювалися в наступні часи аж до епохи Відродження. Галеном завершується коло натурфілософських ідей і наукових досягнень античного світу, що разом з іншими духовними цінностями становлять скарбницю людських знань.

З давніх часів бере свій початок історія зоопарків. На відміну від сучасних, які є центрами науково-дослідницької роботи, античні попередники зоопарків мали на меті, насамперед, розваги. У Давньому Римі був побудований віварій для утримання тисяч екзотичних тварин — слонів, носорогів, левів, антилоп, крокодилів, страусів, які використовувалися на аренах цирків. Грандіозний віварій мав систему просторих вигулів, парків, ставів. Через нього проходила велика кількість звірів, рептилій і птахів, які постійно гинули на кривавих виставах, а їм на зміну з різних країн привозили все нових і нових тварин. При храмах та в маєтках вельмож створювалися пишні сади, що були справжніми ботанічними колекціями. Саме в цих розкішних звіринцях і садах природодослідники могли ознайомитися з видовим різноманіттям фауни і флори величезної Римської імперії.

Подібні статті

Антигени, їх властивості та будова
Антиген - функціональне поняття. Ним може бути будь-яка речовина, що здатна викликати імунну відповідь. Потужними антигенами є білки. Це зрозуміло, оскільки більшість процесів імунного розпізнання - це білок-білкові взаємодії. Білковими ...

Поняття по біосферу. Роль живої речовини в біосфері
Все живе в біосфері утворює живу речовину. Живі організми відіграють дуже важливу роль у геологічних процесах, які формують Землю. Хімічний склад сучасних атмосфери та гідросфери зумовлений життєдіяльністю організмів. Мінеральна інертна ре ...