Плодові довгоносики

Букарка ушкоджує бруньки і листки яблуні, айви і груші, рідше сливи й інших плодових. Дрібний, до 3 мм, жук-довгоносик яскраво-синій або зеленуватий з металевим блиском. Зимує в ґрунті на глибині 10-15 см. Навесні під час розпускання бруньок, коли середньодобова температура повітря стане 10° С и вище, жуки з'являються в кронах дерев, пошкоджуючи бруньки, а надалі бутони і квітки. Відкладання яєць відбувається під час цвітіння яблуні. Самка вигризає поглиблення в черешку або в центральній жилці листка і відкладає в них по одному яйцю, після чого підгризає черешок. Взагалі вона може відкласти до 100 яєць. Личинки, які тільки відродились виїдають подовжні ходи в черешках і центральній жилці, а також мінують листки - виїдають м'якоть. Ушкоджені листки в'януть і обсипаються. Листопад спостерігається на початку червня. Свій розвиток личинки закінчують в опалих листах, після чого ідуть у ґрунт на глибину 3-6см для окуклювання. Частина личинок при несприятливих умовах (недолік вологи) перетворюється в лялечок і жуків лише восени наступного року.

Казарка пошкоджує сливу, абрикос і яблуню, у меншому ступені інші плодові. Жук довжиною до 6,5 мм, малиновий із золотаво-зеленуватим відливом, зимує під листовою підстилкою й у щілинах кори. У верхньому шарі ґрунту іноді зимують личинки. Вихід жуків навесні починається досить рано, коли середньодобова температура повітря стане 8° С и вище. Спочатку жуки харчуються бруньками, вигризаючи в них глибокі отвори, пізніше ушкоджують плоди, виїдаючи вузькі ямки, схожі на уколи. Місця уколів затягуються корковою тканиною з наступним утворенням характерних горбків.

Незабаром після закінчення цвітіння самки відкладають яйця в м'якоть плодів сливи, а трохи пізніше - яблуні, по одному або декілька в плід. При цьому вони вигризають у м'якоті невелику камеру глибиною 2- 3 мм і, відклавши в неї яйце, зашпаровують своїми екскрементами, разом з якими заносять у плід спори збудника плодової гнилі. Відклавши яйця, самка надгризає плодоніжку, що викликає ослаблення припливу соків до плоду і в остаточному підсумку його передчасне опадання. Плідність казарки досягає 200 яєць. Спори плодової гнилі, занесені в плоди, проростають і викликають загнивання м'якоті. Цим створюються сприятливі умови для розвитку личинок казарки, тому що вони можуть жити лише в плодах, які загнили, ураженою плодовою гниллю.

Личинки живуть і розвиваються в плодах біля місяця, після чого ідуть у ґрунт, де влаштовують колиску (ущільнюють ґрунт навколо себе) і окуклюються. Окуклювання починається в середині літа і продовжується до пізньої осені. Жуки нового покоління з'являються наприкінці літа або восени, частина з них залишається в ґрунті до весни наступного року, але більшість виходять на поверхню й інтенсивно харчуються, ушкоджуючи плодові бруньки. З настанням холодів жуки ідуть на зимівлю. При несприятливих умовах частина личинок, впадає в діапаузу. Розвиток їх затримується і перетворення в жуків відбувається лише восени наступного року

Подібні статті

Кровоносна система
Розвиток сільського господарства та загальне зростання антропічного впливу на водне середовище загострило проблему виживання водних тварин і, зокрема, риб, в умовах пестицидного навантаження. Забруднення внутрішніх водойм, в тому числі риб ...

Кісткові риби
Кісткові риби - найбільший клас хребетних тварин, що нараховує близько 20000 видів. Найдавніші представники цього класу походять від хрящових риб в кінці силуру. В даний час 99% класу належать до так званих костистих риб, які вперше з'явил ...