Балтійський оселедець

Підвид балтійський оселедець, або салака (Clupea harengus membras), населяє Балтійське морі до сходу від Датської протоки. Вона відрізняється своєю малою величиною, звичайно менш 20 см довжини, причому стає статевозрілою починаючи від 13–14 см довжини, у віці 2–3 років. Живе салака до 6–7 років. Однак серед звичайної салаки попадаються й так називані гігантські салаки, що ростуть набагато швидше й досягають 33 і навіть 37,5 см довжини. Тоді як звичайна салака харчується планктонами, гігантська салака – хижа риба.

Крім малої величини, салака відрізняється від власне атлантичного оселедця меншим числом хребців, яких у неї 54–57, і біологією. Населяючи всю східну частину Балтійського моря, постійно у воді зниженої солоності, салака зустрічається іноді й у зовсім прісній воді деяких озер Швеції. Нереститься салака на твердому, каменисто-гравіевому ґрунті, на глибині від 2–3 до 20 м. Нерест відбувається навесні, почасти влітку й восени, у зв'язку із чим розрізняються дві групи форм – весняні й осінні оселедці.

Салака – головна промислова риба Балтійського моря, що дає біля половини всього улову, що добувається в цій водоймі. Ловлять її головним чином у берегів, ставними мережами й неводами.

В 1954–1956 р. була зроблена цікава спроба акліматизації салаки в Аральське морі. Через три роки після завезення першої партії ікри виросла з неї салака почала нереститися, а в 1960 р. відбувався масовий нерест салаки аральського походження. У перші роки салака в Аральськім морі дуже добре росла й нагулювалася, набагато краще, ніж у вихідних затоках. Але потім запаси кормових для салаки рачків діаптомуса й дікерогам-маруса сильно скоротилися, темп росту й угодованість салаки понизилися. Промислового стада салаки в Аральському морі поки не утворилося внаслідок недоліку корму й достатку ворогів і конкурентів.

Перше згадування про лов атлантичного оселедця зустрічається вже в 702 р. у монастирських хроніках Англії. Уже тоді оселедець служив джерелом добробуту.

З XI і аж до XV сторіччя солона (сухим, стоповим засолом) оселедець був важливим об'єктом торгівлі ганзейских купців, і на базі цієї торгівлі зросло й базувалося протягом не менш 350 років морська могутність Ганзейского союзу міст. Ганзейскі рибалки промишляли оселедець головним чином у німецьких і датських берегів Балтійського моря. Однак в XV в. підходи оселедця до цих берегів стали набагато менше; були роки, коли вона зовсім не підходила, і улови тут стали катастрофічно падати. У той же час були виявлені величезні підходи оселедця до берегів Голландії й Шотландії.

Голландцями був відкритий спосіб мокрого засолу оселедця в бочках на кораблях, з'явилися й спеціальні судна – логгери – для лову оселедця в морі. Промисел оселедця зіграв величезну роль у розвитку економіки Голландії в XV–XVI ст. Тоді вже оселедець промишляли вдалині від берегів за допомогою дрифтерних мереж зі спеціальних вітрильних логгерів, на яких оселедець засолювався в бочках і вже в готовому виді доставлялася на берег.

З XVII сторіччя морський промисел оселедці починає розвиватися в Англії, що дуже незабаром посіла перше місце в оселедцевому рибальстві європейських країн, що зберігалося за нею до початку першої світової війни. Потім найбільше оселедця стали добувати в Норвегії. Нарешті, в 1950–1967 р. найбільші улови оселедця брали Норвегія, Радянський Союз, Ісландія, Канада й Данія.

Подібні статті

Особливості біології та екології павука-хрестовика (Araneus diadematus)
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі – від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших є павути ...

Птахи Коропського району
Людина в своїй господарській діяльності використовує багатства природних екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і парки, поля сільськогоспода ...