Оселедці Білого моря

Оселедці Білого моря (Glupea pallasi maris-albi) є підвидом східного оселедця. У Білому морі вони живуть переважно в його прибережної частини й затоках. У центральних областях моря оселедець не зустрічається. Нерест відбувається або наприкінці зими, ще під льодом, або навесні, коли прибережні райони очищаються від льоду. Нерестовища розташовуються на глибині до 1–2 м. Оселедець відкладає ікру на прибережника. Завдяки низкою температурі, часто нижче 0 °С у початку розвитку, розвиток ікри триває до 30 і навіть 50 днів. Біломорські оселедці прив'язані до кутових частин заток протягом усього року. Узимку поблизу рік температура солонуватих вод значно вище морських; навесні в результаті опріснення утворяться стратифікації й відбувається більше швидкий прогрів поверхневих вод. Улітку прибережні води Білого моря значно багатші планктонами. Така прихильність біломорських оселедців до заток визначає розпадання цього підвиду на відособлені раси.

Біломорські оселедці відрізняються низьким темпом росту й стають статевозрілими в 2–3 роки. Живуть вони до 7–8 років, але при інтенсивному промислі нерестова популяція складається всього із двох-трьох вікових груп. Розрізняють дрібну й велику раси. Дрібні оселедці метають ікру раніше, у квітні – травні, у Кандалакшскій затоці ще під льодом. Це так званий егорьевскаий оселедець, що має довжину до 20 см, звичайно 12 – 13 см. Великі оселедці нерестують пізніше, підходячи до берегу з підвищенням температури води до 5ºС у травні – червні. Це «іванівський» оселедець, що має звичайно довжину 20–30 см, іноді до 34 см. Розрізняють оселедців Кандалакшскої затоки, онежських і двинських.

Розвиток оселедцевого промислу в Білому морі ставиться до початку XIV сторіччя, до моменту виникнення Соловецького монастиря.

Подібні статті

Характеристика Земноводних
Земноводні, або амфібії - перша група хребетних тварин, що у процесі історичного розвитку вийшла на сушу, однак їх розмноження та розвиток відбувається у прісній воді. Вихід земноводних на сушу пов'язаний із виникненням багатьох прогресивн ...

Біологічна роль марганцю в організмі людини і тварин
Вчення про біологічну роль хімічних елементів, що містяться в тканинах організму в дуже невеликих концентраціях (від 10-3 до 10-12 %) і тому одержали назва мікроелементів, виділилося в самостійну науку порівняно недавно. Майже до кінця XІ ...