Чесько-печорський оселедець

Чесько-печорський оселедець (Clupea pallasi suworowi) поширений в південно-східній частині Баренцева й у південній частині Карського моря. Він досягає довжини 32 см. Нерестує у Чеській губі й на схід із травня до середини липня, у Карській губі – у серпні – вересні. Після нересту оселедець відходить від берегів і широко поширюється у відкритому морі, відгодовуючись рачками й дрібною рибою (піщанкою й ін.) Живе до 11 років; статевої зрілості досягає на четвертому році. Умови існування оселедця тут досить важкі. Крижаний береговий припай руйнує водоростевий пояс, і оселедці бувають змушені відкладати ікру на ґрунт. В особливо холодні роки в період розмноження залишається багато крижин, які під час приливно-відливних плинів знищують ікру, що розвивається на ґрунті. Але в теплі роки з'являються численні покоління, ареал цих оселедців розширюється до острова Колгуев і далі на схід.

Невеликі популяції східного оселедця виявлені в 30-х і 40-х роках по узбережжю Сибіру, поблизу усть Обі, Єнісею, Лени й у Чаунскій губі. Зимуючи поблизу рік у солонуватих водах, оселедці завжди зустрічають тут позитивну температуру; швидкий прогрів мілководь улітку створює задовільні умови нагулу молоді й дорослих риб. Безсумнівно, оселедець по узбережжю Сибіру нечисленна, але завдяки порівняно великій тривалості життя вид, як такий, може існувати навіть за умови розмноження один раз в 5–8 років. При потеплінні окремі осередки поширення можуть розширюватися й зливатися між собою, однак малоймовірно, щоб при сучасних кліматичних умовах було реальним розселення оселедця на всьому протязі узбережжя Сибіру.

Подібні статті

Хвороби та шкідники квіткових рослин
Протягом багатьох століть пояснення хвороби були примітивними. Розвиток їх почався з ХІХ століття після доведення хибності теорії про зародження організмів. Основоположники лісової фітопатології Антуан де Барі, Воронін. Фітопатологія – вивчає ...

Іммобілізація ферментів та клітин мікроорганізмів
Методи іммобілізації універсальні для всіх типів біокаталізаторів - індивідуальних ферментів, клітин, субклітинних структур, комбінованих препаратів. Поряд з іммобілізацією ферментів останнім часом все більшу увагу приділяють іммобіліз ...