Основні центри селекційної роботи та вчені-селекціонери

Селекційна робота з дубом

Селекція дуба велася ще в СРСР. Н.П. Кобранов був одним з піонерів радянської селекції лісових деревних порід і одним з перших серед лісоводів послідовником учення І.В. Мічуріна. Його робота "Селекція дуба" зіграла велику роль в подальшій розробці питання про селекцію лісових деревних порід. Н.П. Кобранов провів в селекційних цілях ретельне вивчення двох форм дуба ранньо- і позньоквітучих, встановивши ряд переваг пізньої форми. Він був крупним теоретиком в області лісового насінництва.

С.А. Богословський першим в Росії експериментально встановив в Шиповому лісі залежність технічних властивостей деревини дуба від типа лісу.

І.Н. Никітін провів досліди по прискоренню зростання і розвитку дуба, протягом 10 днів впливаючи на проростаючі жолуді безперервним електричним освітленням, високою вологістю повітря і підвищеною температурою (35-38°), а потім - на проростки дуба, висаджені у вегетаційний посуд, безперервним електричним освітленням протягом 5 місяців (при температурі 25-30°). Дубки, висаджені після цього в грунт, вже через сім років почали плодоносити і у восьмилітньому віці досягли висоти 5,1 м, тим часом контрольні дубки в грунті, що не піддавалися вказаним діям, були заввишки 1,35 м.

Ці досліди ще не отримали широкого вживання в лісівничій практиці. Мабуть, їх результати можливо використовувати спочатку в якійсь мірі в дендрології, наприклад в розплідниках для озеленення крупних міст. Але всі вони мають і лісівничу перспективу.

Перші екзотичні види дуба до України було завезено на початку XIX сторіччя. До 1886 р. їх було близько 50 видів і форм, у 1983 р. - близько 60 видів (Каплуненко, 1983). На початку 40-х років минулого століття на Веселобоковеньківській СДДС випробовували 25 видів дуба, а після війни залишилось 14 видів та 26 різновидів і форм, кращі з яких були використані С.С. П’ятницьким для міжвидової гібридизації.

Перші міжвидові гібриди дуба експериментально одержано в Німеччині шляхом схрещування Q. petraea та Q. pedunculata. У подальшому міжвидовою гібридизацією у роді Дуб займались у США, в Угорщині, Португалії, Німеччині, Югославії та інших країнах. У колишньому СРСР роботи з міжвидової гібридизації дуба проводили на Чорноморському узбережжі, у Комишинському опорному пункті ВНДІАЛМІ.

В Україні О.І. Колєсников (1933) поблизу м. Харкова одержав гетерозисні форми гібридів дуба звичайного з великоплідним. У ширших масштабах гібридизацією видів дуба займався А.П. Єрмоленко у Веселобоковеньківському парку УкрНДІЛГА. С.С. П’ятницьким у 1937-1941 та 1946-1956 рр. в результаті запилення 196 тисяч маточкових квіток у 47 комбінаціях схрещувань одержано 13674 гібридних жолуді. Практичну значущість одержали гібриди дуба великопилякового (маточковий компонент) з дубами звичайним, великоплідним, білим і червоним (запилювачі) - дуби Висоцького, Тімірязєва, Комарова та Мічуріна. Роботи зі схрещування видів дуба тривали у Веселих Боковеньках і після 1956 р. Вивченню 4 гібридних форм дуба були присвячені роботи О.І. Ладєйщикової (1954, 1960), М.Г. Акимочкіна (1962), А.А. Краснюка (1966), М.Р. Казюти (1972, 1976), П.І. Молоткова та Н.І. Давидової (1979), С.І. Армушевої-Хмаладзе (1974, 1975, 1976, 1980, 1981, 1982).

Поза дослідною мережею УкрНДІЛГА лише І.Н. Гегельський (1975, 1978) успішно схрестив дуб червоний із дубом верболистим.

Селекційна робота з ялицею

Загалом генетика роду Аbies, порівняно з родами Pinus і Picea, отримала менше уваги з боку науковців. Це частково пов'язано з відносно низькою господарською цінністю більшості її видів. Дослідження процесів міжвидової гібридизації в роді Abies тривають понад століття. Перші дослідження цього процесу проводили в Північній Америці Саджент та Чарльз Спрейдж у 1898 р.

Останнім часом у світі зріс інтерес до цього питання. Успішні та невдалі контрольовані схрещування, природні гібриди, мішані насадження, передбачувані мимовільні та контрольовані гібриди в ялиць підсумував Vidakovic (1991). Генетику ялиці білої (Abies alba Mill.) детально розглянули Korpel та ін. Крім того, генетичну варіацію цього виду вивчали Bergmann і Kownatzki (1987). Починаючи з 1980-х років, вивчення генетики ялиці набули розвитку в Центральній Америці (Furnier та ін., 1996; Aguirre-planter та ін., 2000), Європі (Fady та ін., 1991, 1992; Fady, Conkle, 1992, 1993; Giannini та

ін., 1994; Kormutak та ін., 1982, 1993; Mitsopoulos, Panetsos, 987; Parducci,, 1997, 1998, 1999; Parducci та ін., 1993, 1996, 1999, 2000) та Азії (Kawamuro та ін., 1995; Suyama та ін., 1992, 1996, 1997; Tsumura, Suyama, 1998; Tsumura та ін., 1994).

Гібридизація, особливо міжвидова гібридизація - перевірений шлях збільшення у ялиць загальної стійкості та життєвості, тому що гібридам у межах роду Abies, як природного, так і штучного походження, властивий гетерозис, який проявляється не тільки в підвищенні інтенсивності росту, але й у збільшенні життєвості. З цим пов'язана підвищена толерантність до зміни екологічних умов. Можна очікувати підвищення стійкості у гібридів ялиці не лише до різних несприятливих чинників, зокрема впливу забрудненого повітря, але і до можливих негативних наслідків зміни екологічних умов, спричинених глобальним потеплінням клімату [18]. Вивчення міжвидової гібридизації вносить ясність у питання філогенезу, оскільки наявність природних чи штучних гібридів прийнято вважати показником спорідненості родинних таксонів. Крім цього, гібридогенний процес і причини його виникнення є предметом дослідження широкого кола біологів.

Подібні статті

Генетична інженерія при створенні стійких рослин до гербіцидів
Генна інженерія ґрунтується на молекулярній біології яка дає можливість вносити зміни в молекулярну взаємодію основних біологічних молекул у клітині й поза нею. Біологи оволоділи методами, які дають можливість маніпулювати біологічними ...

Медоносні рослини луків
Прекрасний і багатогранний рослинний світ, і хоч пройшло багато тисячоліть з часу його виникнення, непізнаність і нерозгаданість його вабить дослідників. Якби ми знали, скільки втрачаємо, коли не робимо жодних спроб пізнати те, що нас оточує, що дає ...