Основні центри селекційної роботи та вчені-селекціонери

Репродукція

Програма з організації елітного насінництва в Україні, яка включала відбір плюсових дерев головних лiсотвірних порід, плюсових насаджень і створення на їх основі лісонасінної бази, була розроблена ще у 60-ті роки ХХ сторіччя і виконується понині. На основі аналізу результатів розроблено рекомендації щодо створення та експлуатації об’єктів постійної лісонасінної бази. Систематичні дослідження на плантаціях, створених за різними схемами і різними методами, дали змогу зробити певні узагальнення, визначити їх переваги й недоліки. Проаналізовано роботи щодо відбору, збереження та використання генетичних резерватів, плюсових насаджень, плюсових дерев та ПЛНД. Нині багато з цих об’єктів досягли значного віку, не всі з них мають у задовільний стан. Вирішення питань збереження дубових лісів у першу чергу має бути спрямоване на збереження та відтворення генетичного різноманіття лісових деревних порід.

Критеріями відбору плюсових дерев є фенотипові ознаки, які обумовлені як спадковістю, так і лісорослинними умовами. Для визначення ступеня впливу зазначених чинників на фенотип необхідне вивчення насіннєвих потомств плюсових дерев у випробних культурах. Щодо оптимального віку оцінки росту потомств єдиної думки не існує. Так, за даними Ю.П. Єфімова, стабілізація рангового положення за ростом потомств у висоту настає у 7 років, В.Б. Лук’янця - до 10 років, В.І.Долголікова - наприкінці другого десятиріччя. Н.І. Давидова вважає можливим оцінювати перспективність генотипів за результатами росту їх 3-4-річних потомств.

Основним критерієм, що визначає ефективність ЛНП, є урожайність насіння. Особливості репродукції дуба звичайного викладені у працях С.С. П’ятницького, О.І. Устинової, О.Г. Мініної, М.В. Ромашова. Кількісні та якісні показники врожаю жолудів залежать від умов середовища. Виявлено вплив погодних умов на рясність цвітіння та урожай жолудів. З іншого боку, на значну індивідуальну мінливість ступеня плодоношення окремих екземплярів дуба вказували Н.П. Кобранов, J.W.Wright, F.Ledig, О.С. Мажула, О.І.Свердлова, С. А.Лось, Т.П.Попова. Значну шкоду врожаю дуба спричиняє жолудевий довгоносик. Ця проблема, яку С.С. П’ятницький вважав найбільшою проблемою збереження врожаю жолудів, не вирішена й дотепер.

У розробці теоретичних засад лісового насінництва все більше уваги привертає метод цитогенетичного контролю. Порушення нормального ходу мікроспорогенезу призводять до структурних порушень у мейозі і часто - до часткової або повної чоловічої стерильності організму. Вивчення мікроспорогенезу різних за ступенем плодоношення клонів дуба на клонових насінних плантаціях Харківської області показало наявність зворотного зв’язку між часткою порушень у мейозі при мікроспорогенезі і плодоношенням дерев.

Одним із шляхів підвищення продуктивності лісонасінних плантацій є застосування методів стимулювання плодоношення. Позитивний вплив на формування жіночих квітів і чоловічих суцвіть, а також на iнтенсивність плодоношення дуба звичайного встановлено при обробці дерев хлорхолінхлоридом і внесенні комплексних мінеральних добрив.

У 20-ті роки минулого сторіччя було виділено морфологічні форми дуба звичайного з певною комбінацією ознак в різних регіонах. Методичні підходи до вивчення морфологічних особливостей дуба звичайного висвітлено у роботах Н.І.Давидової, Г.І. Кожокіної, С.А. Лось, В.В. Борисової.

Аналіз літературних джерел підтвердив необхідність підвищення стійкості дубових лісів, у тому числі й селекційними методами, шляхом покращення стану лісонасінної справи, приведення його у відповідність до сучасних уявлень лісової селекції і районування.

Висновки

Наявність певних особливостей біології головної породи степових насаджень - дуба звичайного (повільний ріст у висоту в перші роки життя, пошкоджуваність комахами та хворобами, скидання листя у сильну посуху тощо) обумовила проведення досліджень щодо збереження генофонду видів і форм, введення в культуру нових, стійкіших видів дуба, створення нових гібридів, а також одержання ліній підвищеного генетичного рівня в дуба звичайного та інших видів рода Quercus L.

В умовах Північного Степу при створенні культур масивного типу та при озелененні рекомендується поруч із іншими породами використовувати дуби великоплідний, імеретинський і Гартвіса. Дуб червоний var.borealis Farw. слід застосовувати лише при створенні захисних та інших цільових насаджень.

Дуби каштанолистий, великопиляковий, скельний, білий і гірський, завдяки їх високої декоративності, доцільно використовувати при озелененні скверів і парків. Дуби еруколистий і вапняковий, які є найбільш посухостійкими та здатними рости на змитих ґрунтах, бажано використовувати при створенні довговічних прияружно-балкових насаджень.

Подібні статті

Вікові особливості нервової функції
Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов'язковим і передбач ...

Життєві форми організмів
Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Ще Теофраст класифікував рослини, виділяючи серед них дерева, чагарники, напів ...