Загальна характеристика флори Українських Карпат
Треба відзначити, що природний характер рослинності субальпійського поясу дуже змінений під впливом господарської діяльності людини. Аналіз генезису, структури й класифікації рослинних угруповань є предметом спеціальних геоботанічних досліджень
Альпійський пояс. В Українських Карпатах цей пояс займає обмежені території, переважно вершини найвищих гір і хребтів. У Бескидах і Горганах альпійський пояс як такий відсутній, оскільки в цих гірських групах тільки одна вершина має висоту понад 1800 м над р. м. (Сивуля, 1836 м). Проте на цій вершині, як і на горах Чивчин і Гнєтєса в Чивчинських горах, зростають угруповання з вираженими альпійськими рисами (Juncetum trifidae, Caricetum curvulae), однак підстав для віднесення гірських хребтів у Чивчинах до альпійської смуги немає.
Нижню межу альпійського поясу ми проводимо по відмітці 1800 м над р. м.( що збігається з верхньою межею субальпійського поясу. Виходячи з цього альпійський пояс представлений в Українських Карпатах на гірських хребтах Свидовець, Чорногора та Мар-мароські Альпи й на дуже незначній території в Горганах (гора Сивуля). Усі ці гірські масиви згруповані майже на однаковій північній широті й східній довготі, в межах 40-кілометрового квадрата, тому про різницю у висоті нижньої межі альпійського поясу на цих хребтах говорити не доводиться.
Альпійський пояс в Українських Карпатах представлений, безумовно, тільки нижньою смугою альпійського поясу, характерного для високогір'я Середньої Європи, з переважанням альпійських лук і чагарників та відкритих угруповань скель і кам'янистих розсипів.
Рис. 1
Основним показником кількісної характеристики флори тієї чи іншої території є рівень її багатства, що визначається загальною кількістю видів, які населяють цю територію. Існуюча практика загальних підрахунків видів при інвентаризації флори не дає скільки-небудь правильного уявлення про справжнє багатство флори.
І тільки співставлення кількості видів більш-менш однорідних флор, тобто флор певної флористичної області, з відносно однаковою за розмірами територією дає можливість виявити їхнє порівняльне (справжнє) багатство. Найперспективнішим засобом порівняльного вивчення багатства флор є концепція конкретної (елементарної) флори О.І. Толмачова.
Істотнішим, ніж кількісне співвідношення видового складу флори, є співставлення систематичних груп рослин флори певної території - кількість видів в «провідних» родинах, родах та співвідношення між ними- що, за О.І. Толмачовим (1976), визначає систематичну структуру флори. Він вперше поставив важливе питання про дослідження систематичної структури флор, що належать до однієї флористичної області або підпорядкованих їй великих одиниць флористичного районування. Співставлення систематичних груп рослин, їх причинна обумовленість не тільки мають важливе значення для характеристики флор в регіональному плані, а й відображають істотні ботаніко-географічні й біогеографічні закономірності.
Флора високогір'я Українських Карпат налічує 476 видів (географічних рас), що належать до 226 родів і 67 родин.
Систематична структура флори Карпат (% до загальної кількості видів (за Чопик, 1976))
Співвідношення систематичних груп різного рангу таке: Роlуроdiophyta -26 видів, або 5,4% до загальної кількості видів, Ріnоphyta (Gymnospermae) -4 види, або0,8%, Magnoliophyta (Angiospermae) -446 видів, або 93,6%, в тому числі Magnoliopsida (Dycotyledones) -342 види, або 72,0%, Liliopsida (Monocotyledones) - 104 види, або 21,6%.
Подібні статті
Принципові відмінності живих систем від неживих
Проблема походження життя отримала
зараз непереборну цікавість для всього людства. Вона не тільки залучає до себе
пильну увагу вчених різних країн і спеціальностей, але цікавить взагалі всіх
людей світу.
Зараз вважається загальновизнани ...
Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський
палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про
вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський
повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників
неол ...