Сучасний стан і перспективи озеленення м. Харкова

В теорії та практиці містобудівництва озелененні території завжди розглядаються як важливі елементи планувальної структури міста. Людина, що створила великі міста і промислові центри активно впливає на оточуюче середовище. Урбанізація та інші особливості сучасного життя викликають прагнення людей наблизитися до природи. Навряд чи знайдеться людина, що не зазнала б на собі благотворного впливу природи. Не випадково ми є свідками так званого «туристичного вибуху», тобто швидко зростаючої кількості людей, що прагнуть провести свій вільний час в спілкуванні з природою. Крім того, людина навчається бережно ставиться до всього живого. Спілкування з природою - необхідна умова виховання дітей. Важлива роль спілкування з природою і в естетичному вихованні людей, але для цих цілей необхідною умовою служить збереження природи в природному стані хоча б на окремих, спеціально виділених для цього ділянках. Талієв В.І., займаючись вивченням флористичних особливостей листяних та соснових лісів, боліт, степової рослинності Харківщини, дійшов до висновку, що виникнення степів є наслідком знищення лісів людиною. Він звертає увагу про необхідність охорони природного середовища. Його діяльність слугує пігрунтям для подальших флористичних та фітоценотичних досліджень рослинного покриву Харківської області [4, 8].

На початку ХІХ ст. Харків потопав в садах, які були майже у кожного володаря будинку. Тут росли представники місцевої флори. З плодових дерев розводили вишні, сливи, яблуні, груші, з злакових культур - овес, пшеницю, ячмінь, а з городніх - кавуни, дині, огірки. Екзотичні рослини розташовувались окремо та групами, в куртинах та рабатках, деякі на зиму закривались соломою. Вулиці засаджувались тополями пірамідальними. З кущів в Харкові були найбільш популярні: виноград, види бузку (звичайний, китайський та персидський), персик дикий, види спірей, корхорус японський. Часто зустрічались: тамарикс Галліка, жимолость татарська, жимолость козолиста, чубушник або жасмин повітряний, дикий виноград, троянди центрифольні (червоні та білі), бузина чорна, глід звичайний, калина. Великою популярністю користувались сади - Лонгінова, Артемівського, Прованського, Бенедиктова, Мясоєдова, Сердюкова, Гвоздикова, Савченко, Філіпьєва, Вітовського, Карпова, Лузіної, Цигарьова, Кузнєцова, Безходарної, Кононенко, Расторгуєва, Рижова, Мотузковой і Кнепфера [2, 15]. На наш час залишається актуальним питання рекреаційних можливостей міста. Виходячи із структури рекреаційних ресурсів (міські сади і парки, сквери і бульвари, набережні, заміські парки, лісопарки і національні парки, зони відпочинку), а також самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську і заміську. Як в одній, так і в іншій виділяють зони ближньої, середньої і далекої рекреації.

Зона ближньої внутріміської рекреації, або «рекреації біля порогу дому», пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальиі сади і сквери, сади на території дошкільних і навчальних закладів, організацій і підприємств тощо). Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-15-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових масивів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності. Зона далекої внутріміської рекреації розташована на віддалі 20-30-хвилинної транспортної доступності від житла. Це міські парки, лісопарки та лугопарки. Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півтора-годинній транспортній доступності. У цій зоні знаходяться пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок. Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній і недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки.

Всі ці зони виконують багато функцій. Вони можуть допомагати формуванню фітоклімату. Пошук комфорту у літню спеку під наметом дерева зумовлений потребою людського організму у регулюванні теплообміну. Це ж стосується і комфортних відчуттів взимку, коли людина знаходить затишок у парку, зменшуючи тим самим тепловіддачу. Фітомеліоративні заходи, спрямовані па поліпшення комфортності кліматопу, полягають в оптимізації біофізичних параметрів паркового фітоценозу: його складу, структури і динаміки [26, 30].

Подібні статті

Флора прісних вод
Актуальність . Ми живемо в епоху гострого конфлікту між людським суспільством та природою, коли нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети, що спричинило її прогресуюче руйнування. Цей процес супроводжу ...

Кишковопорожнинні
Кишковопорожнинні здавна відомі людині. Ще давньогрецький учений Аристотель писав про деяких представників цього типу. Він, як згодом і багато інших вчених, вважав їх чимось середнім між тваринами та рослинами (такі самі проблеми були з си ...