Личинки одноденок – біоіндикатори води

Фактори середовища досить строго визначають, які організми можуть жити в даному місці, а які не можуть. Враховуючи це, ми можемо використати обернену закономірність і судити про фізичне середовище організму, який в ньому проживає. Так з'явився метод біоіндикації середовища, який особливо широко використовують у лісовій типології, фітоценології, а також для визначення рівня забруднення певного середовища.

Отже, біоіндикатори – це група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

Біологічну індикацію широко використовують сьогодні для оцінки забруднення навколишнього середовища, яке «усуває» з природних екологічних ніш нестійкі до факторів забруднення види нижчих і вищих рослин, а також представників фауни [17].

Біоіндикатори, біологічні індикатори – організми, присутність (наявність), кількість або інтенсивний розвиток яких є показником якихось природних процесів або умов зовнішнього середовища. Їх широко застосовують для санітарної оцінки води. За складом флори і фауни вод можна визначити придатність води для пиття та з'ясувати ефективність роботи очисних споруд. За допомогою індикаторних рослин та мікроорганізмів можна дати орієнтовну оцінку якості ґрунту. Тварин, рослини, в т. ч. мікроорганізми, використовують при космічних дослідженнях як біоіндикатори для з'ясування впливу факторів космічного простору на організми.

У зв'язку з потребою проведення глобального моніторингу, використання індикаційних можливостей біологічних об'єктів набуває все більшого значення.

Природні водойми мають здатність до самоочищення. Процес самоочищення, створений самою природою, існував до появи антропогенного фактора, у ньому беруть участь біологічні, хімічні, фізичні фактори; до останніх двох відносяться випар, адсорбція, дифузія, розчинення й ін. Безхребетні здійснюють мінералізацію розчинених і зважених органічних речовин, концентрують у своїх тілах різні з'єднання, сприяють осадженню суспензій, використовують розчинені і зважені речовини в процесі харчування. Однак забруднення буває нерідко настільки великим, що багато водойм втрачають здатність до самоочищення. Роль біологічних процесів у самоочищенні особливо велика при забрудненні водойм стоками, що містять органічні речовини.

У процесах переробки органічних забруднюючих речовин беруть участь майже усі групи видних організмів. Основну ж роль грають мікроорганізми флори і фауни [2.215].

Органічні речовини, що попадають у водойми, під впливом діяльності бактерій мінералізуються. Швидкість розпаду органічних сполук залежить від багатьох факторів: температури, наявності кисню, концентрації органічних речовин, умов перемішування й ін., а швидкість споживання розчинених органічних речовин залежить від фізіологічної активності мікроорганізмів і їхньої маси. Наприклад, при низьких температурах мінералізація сповільнюється аж до повного припинення процесів окислювання.

Енергійно в процесах самоочищення беруть участь найпростіші. Тому що обмін речовин у них проходить дуже інтенсивно, те в порівнянні з іншими гідробіонтами вони окисляють величезні кількості органічної речовини. Однак основна участь найпростіших, як і інших безхребетних, у процесах самоочищення здійснюється через споживання ними бактерій, органічної суспензії і водоростей. Найпростіші відіграють основну роль при знезаражуванні води від патогенних бактерій. Коловертки, нижчі ракоподібні, молюски в процесі живлення відфільтровують суспензії і тим самим сприяють їх коагуляції й осадженню.

Псевдофекалії утворить відфільтрований, непридатний у харчовому відношенні матеріал, що гідробіонти не заковтують, а в склеєному вигляді викидають з порожнини тіла.

Велика участь у процесах самоочищення донних безхребетних, що використовують у їжу різні нерозчинні органічні речовини, що входять до складу ґрунтів. Наприклад, у прісних водоймах олігохети за рік переробляють і виносять на поверхню дна кількість мулу, яка у сотні і тисячі разів перевищуючу їх власну масу.

Подібні статті

Біологічна роль марганцю в організмі людини і тварин
Вчення про біологічну роль хімічних елементів, що містяться в тканинах організму в дуже невеликих концентраціях (від 10-3 до 10-12 %) і тому одержали назва мікроелементів, виділилося в самостійну науку порівняно недавно. Майже до кінця XІ ...

Генетичні особливості мікроорганізмів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої ...